ФІГУРА ЦУКЕРОК НЕ БОЇТЬСЯ

Аби залишатися струнким, зовсім необов’язково ігнорувати ласощі

Часом учені роблять такі відкриття, що змушують іншими очима поглянути на звичні речі і відмовитися від усталених стереотипів. Скажімо, на недавній конференції Європейської асоціації кардіологів прозвучала доповідь, автори якої спростували звичні уявлення про дієтичне харчування і про те, що в боротьбі із зайвою вагою обов’язково треба відмовлятися від солодкого. Уявіть собі: автори доповіді переконані, що вживання солодощів не тільки не шкодить фігурі, а й навіть... захищає її. Дослідники переконані: прихильники ласощів ніколи не погладшають, якщо сумлінно дотримуватимуться трьох правил. А саме: не їстимуть солодощів на ніч, кластимуть на тарілку невелику порцію десерту, а сам десерт вибиратимуть якісний.

Власне, дієтологи і раніше рекомендували вживати десерти тільки вдень, оптимально — до обіду. Деякі навіть наполягали на тому, що десертом краще смакувати до основного прийому їжі, а не як зазвичай — після трапези. Мовляв, якщо з’їдати солодке перед обідом, то кількість спожитої їжі під час обіду зменшується. Фахівці радять обмежувати себе невеликими порціями ласощів: шматочок шоколаду, невеличке тістечко або одна порція морозива — надень.

До речі, про шоколад. Не забувайте, що молочний шоколад із різними наповнювачами — родзинками, горішками тощо, — це «повноцінний» десерт, його слід обмежувати. Натомість гіркий шоколад — продукт дуже корисний. Дієтологи «дозволяють» з’їдати його 50-70 грамів на день. А в дні підвищених розумових навантажень — навіть 100 грамів.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.