ФІГУРА ЦУКЕРОК НЕ БОЇТЬСЯ

Аби залишатися струнким, зовсім необов’язково ігнорувати ласощі

Часом учені роблять такі відкриття, що змушують іншими очима поглянути на звичні речі і відмовитися від усталених стереотипів. Скажімо, на недавній конференції Європейської асоціації кардіологів прозвучала доповідь, автори якої спростували звичні уявлення про дієтичне харчування і про те, що в боротьбі із зайвою вагою обов’язково треба відмовлятися від солодкого. Уявіть собі: автори доповіді переконані, що вживання солодощів не тільки не шкодить фігурі, а й навіть... захищає її. Дослідники переконані: прихильники ласощів ніколи не погладшають, якщо сумлінно дотримуватимуться трьох правил. А саме: не їстимуть солодощів на ніч, кластимуть на тарілку невелику порцію десерту, а сам десерт вибиратимуть якісний.

Власне, дієтологи і раніше рекомендували вживати десерти тільки вдень, оптимально — до обіду. Деякі навіть наполягали на тому, що десертом краще смакувати до основного прийому їжі, а не як зазвичай — після трапези. Мовляв, якщо з’їдати солодке перед обідом, то кількість спожитої їжі під час обіду зменшується. Фахівці радять обмежувати себе невеликими порціями ласощів: шматочок шоколаду, невеличке тістечко або одна порція морозива — надень.

До речі, про шоколад. Не забувайте, що молочний шоколад із різними наповнювачами — родзинками, горішками тощо, — це «повноцінний» десерт, його слід обмежувати. Натомість гіркий шоколад — продукт дуже корисний. Дієтологи «дозволяють» з’їдати його 50-70 грамів на день. А в дні підвищених розумових навантажень — навіть 100 грамів.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…