САЛО КОРИСНІШЕ ЗА ОЛИВКОВУ ОЛІЮ

Оливкова олія, що традиційно вважається корисним для здоров'я продуктом, поступилася свинячому салу при перевірці з боку вчених. Зокрема, виявилося, що сало (а також вершкове масло) є набагато доречнішим для використання в приготуванні гарячої їжі.

Те, що сало може бути кориснішим за оливкову олію, встановили вчені з Університету Де Монтфорт в Англії. Дослідники заявили, що хоча користь рослинних жирів добре відома, готувати на такій оливі, як оливкова, кукурудзяна і соняшникова, - шкідливо для здоров'я.

«Краще використовувати для приготування їжі свиняче сало або вершкове масло», - резюмували автори нової роботи.

На користь даного висновку говорять результати 20-річного дослідження по вивченню складу хімічних речовин, які виділяються в процесі нагрівання різних харчових жирів. Фахівці прийшли до висновку, що під час готування на рослинній олії відбувається виділення альдегідів - речовин, чий вплив на організм пов'язаний з підвищеним ризиком розвитку раку, хвороб серця і пригноблення мозкових функцій.

«У рибі, приготованій на соняшниковій або кукурудзяній олії, міститься в 200 разів більше токсичних альдегідів, ніж допускають стандарти безпеки», - навели приклад автори дослідження.

Вчені пояснюють, що отримані ними відомості не свідчать про безумовну шкоду рослинних олій. Головна користь даного продукту полягає в тому, що він містить поліненасичені жирні кислоти - важливий елемент для повноцінного харчування людини. Проблема в тому, що при нагріванні ці компоненти виділяють більше токсичних сполук, ніж мононенасичені жирні сполуки, присутні в таких продуктах, як сало, вершкове масло або кокосове масло, коментують вчені. При цьому особливу небезпеку становить те, що зазначені сполуки мають властивість накопичуватися в організмі, нарощуючи свій шкідливий потенціал для здоров'я.

З цієї причини для страв, які передбачають обробку при високих температурах, краще використовувати щільні жири, переконані фахівці.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.