САЛО КОРИСНІШЕ ЗА ОЛИВКОВУ ОЛІЮ

Оливкова олія, що традиційно вважається корисним для здоров'я продуктом, поступилася свинячому салу при перевірці з боку вчених. Зокрема, виявилося, що сало (а також вершкове масло) є набагато доречнішим для використання в приготуванні гарячої їжі.

Те, що сало може бути кориснішим за оливкову олію, встановили вчені з Університету Де Монтфорт в Англії. Дослідники заявили, що хоча користь рослинних жирів добре відома, готувати на такій оливі, як оливкова, кукурудзяна і соняшникова, - шкідливо для здоров'я.

«Краще використовувати для приготування їжі свиняче сало або вершкове масло», - резюмували автори нової роботи.

На користь даного висновку говорять результати 20-річного дослідження по вивченню складу хімічних речовин, які виділяються в процесі нагрівання різних харчових жирів. Фахівці прийшли до висновку, що під час готування на рослинній олії відбувається виділення альдегідів - речовин, чий вплив на організм пов'язаний з підвищеним ризиком розвитку раку, хвороб серця і пригноблення мозкових функцій.

«У рибі, приготованій на соняшниковій або кукурудзяній олії, міститься в 200 разів більше токсичних альдегідів, ніж допускають стандарти безпеки», - навели приклад автори дослідження.

Вчені пояснюють, що отримані ними відомості не свідчать про безумовну шкоду рослинних олій. Головна користь даного продукту полягає в тому, що він містить поліненасичені жирні кислоти - важливий елемент для повноцінного харчування людини. Проблема в тому, що при нагріванні ці компоненти виділяють більше токсичних сполук, ніж мононенасичені жирні сполуки, присутні в таких продуктах, як сало, вершкове масло або кокосове масло, коментують вчені. При цьому особливу небезпеку становить те, що зазначені сполуки мають властивість накопичуватися в організмі, нарощуючи свій шкідливий потенціал для здоров'я.

З цієї причини для страв, які передбачають обробку при високих температурах, краще використовувати щільні жири, переконані фахівці.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...