ГЕНІЇ ПОСЕРЕД НАС

На Тернопільщині 2016-й буде оголошений роком творчості Івана Марчука

У 2016-му народному художнику України Івану Марчуку виповниться 80. З нагоди цієї ювілейної дати у Тернопільській області 2016 рік буде присвячений творчості видатного митця. Вже підготовлено відповідний спільний проект розпорядження голів Тернопільської обласної державної адміністрації та обласної ради.

Окрім цього, в Адміністрацію Президента України буде направлено клопотання щодо присвоєння Івану Марчуку звання «Герой України». Про це «Дню» розповів начальник управління культури облдержадміністрації Григорій Шергей. «Ми також звернулися до Державного управління справами, що просимо передбачити організацію виставки Івана Марчука у «Мистецькому Арсеналі» у Києві. Ми б хотіли, щоб це питання було розглянуто і виставку робіт Івана Марчука було включено в план виставкової діяльності «Мистецького Арсеналу», - зауважив він.

На Тернопільщині в рамках відзначення року Івана Марчука планують відкрити виставку робіт видатного митця та провести зустріч з Іваном Марчуком у його рідному селі – у Москалівці. Також буде засновано конкурс серед талановитих дітей-художників на премію імені Івана Марчука.

«Ми просимо у Івана Степановича дати згоду на те, щоб ми у березні організували зустріч із ним і виставку його робіт у його рідному селі (с. Москалівка Лановецького району). Просимо, щоб Іван Степанович дав згоду на експонування його картин у виставкових залах палацу Вишневецьких у Вишнівці Збаразького району. І ми просили, щоб була виставка у травні у «Мистецькому арсеналі», – розповідає Григорій Шергей.

Зазначимо, Іван Марчук  – український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, почесний громадянин Києва та Тернополя, член «Золотої гільдії» Міжнародної академії сучасного мистецтва в Римі. Митець входить до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, що в  2007-му був укладений британською газетою «The Daily Telegraph».


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...