СЕЛО… НЕЗАЛЕЖНЕ ВІД ГАЗУ

Відповідь газпромівському «чемберлену»: село позбулося залежності від російської труби

 Усім тим, хто запевняє, що наразі Україна не може відмовитися від російського газу, слід обов’язково завітати у село Северинівка Жмеринського району. Цей населений пункт, повністю відмовившись від використання газу в опаленні та перейшовши на альтернативні джерела енергії, демонструє зворотне. А місцеві самоврядники порахували: лише заміна в школі газового котла на твердопаливний допоможе зекономити 200 тисяч гривень. Відтак ці кошти можна використати на інші цілі для розвитку села, де мешкає близько двох тисяч чоловік.

Солом’яна буржуйка — новітня технологія

У першому українському енергоефективному селі, підтриманому агентством США з міжнародного розвитку, не без задоволення кажуть: «Ці котли, що працюють на дровах, тирсі, соломі — це наша відповідь російському «Газпрому». Нехай вони там сидять зі своїм газом і тішаться. Нехай продають його куди інде...»

У Северинівському санаторію, де проходять реабілітацію після операцій на суглобах, встановили котел, що працює на тирсі. Головний лікар закладу Володимир Волощук розповів, що твердопаливний котел окупив себе за рік і вже дав 70 тисяч гривень економії протягом минулорічного опалювального сезону. До речі, тирса тут власна, безкоштовна — побічний продукт пилорами, що працює у внутрішньому дворі. «Опалювати відходами деревини не лише дешевше, а й зручніше: можна ввімкнути й вимкнути коли нам треба», — каже керівник санаторію.

Однак Северинівка не просто енергоефективне й енергоощадне село. Вона ще й своєрідний полігон для використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії. Тут перепробували ледь не всі види чистої енергетики: від біопалива до енергії вітру, сонця, земних надр. Скажімо, фельдшерсько-акушерський пункт опалюється геотермальним насосом, що качає тепло з ґрунту. Батарей немає, обігрівається підлога.

На даху дитячого садка встановили сонячну батарею для нагрівання води. А сільську спортивну школу освітлюють iз допомогою вітрогенератора.

Назад у майбутнє

Як зазначив голова сільської ради Олександр Христюк, експериментувати з альтернативною енергетикою в Северинівці розпочали кілька років тому. Експерти ж в один голос стверджують, що зробити в усіх селах України так, як зробили в Северинівці, можливо. І цілком реально замінити чверть або третину комунальних витрат газу біопальним. Щоправда, для цього потрібна не лише державна підтримка, а й зміни в менталітеті.

Ще на початку століття поінформовані люди попереджали: сьоме місце України у світі зi споживання газу робить особливо вразливою її енергетичну безпеку. І що саме ця проблема буде загострюватись, бо ціна газу ростиме з року в рік. У 2009 році саме такого й дочекались. Тоді Кабінет Міністрів України доручив облдержадміністраціям розробити програму розвитку енергозберігаючих технологій на найближчі п’ять років.

Вінниччина була готова до подібного розпорядження. Бо тут історія активного втілення енергозберігаючих технологій розпочалася ще в 2005 році. І вона лише частково пояснюється проникливістю тодішньої місцевої влади. А більшою мірою — здоровим скепсисом тих, хто втомився чекати стабільності в секторі газу. Та й самого газу. Тож і тепер, у ще більш критичному стані газопостачання, уже просто немає іншого виходу.

Альтернативна палиця б’є двома кінцями

Нинішня влада області також робила заяви про заміну газу соломою. Для цього, на думку чиновників, є достатньо резервів. На Вінниччині нараховується понад 2 мільйони гектарів сільгоспугідь. А тому, як зазначив директор департаменту регіонального економічного розвитку облдержадміністрації Олександр Якубік, Вінницька область може повністю замінити споживання газу зробленими з соломи пелетами. До того ж солом’яне паливо втричі дешевше, ніж блакитне, а 2,5 кілограма пелет компенсують кубометр газу.

У втіленні цього задуму велика надія вінничан на Польщу, котра в рамках допомоги Україні обіцяла надати для кожного району області спеціальну машину, що вміє виготовляти пелети.

З іншого боку, вся ця пелетна історія може знову, як це вже бувало раніше, загальмуватися спротивом опонентів: родючі поля позбавлять органічного добрива, що його дає перегній соломи. І в цьому є свій сенс.

А доки опоненти і не критикують, й інших виходів не пропонують, у бюджетних установах області продовжують роботи з переобладнання котлів. Минулого року, скажімо, було встановлено близько півтори сотні твердопаливних котлів. У цьому планували ще 144. Однак вибори дещо приглушили цю тему. Схоже, всі уточнення і пояснення готують на пізніше. Хіба дещо раніше прозвітували чиновники, що область, згідно з відповідною постановою Кабміну, вкладається у показник 30 відсотків скорочення споживання газу.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...