СЕЛО… НЕЗАЛЕЖНЕ ВІД ГАЗУ

Відповідь газпромівському «чемберлену»: село позбулося залежності від російської труби

 Усім тим, хто запевняє, що наразі Україна не може відмовитися від російського газу, слід обов’язково завітати у село Северинівка Жмеринського району. Цей населений пункт, повністю відмовившись від використання газу в опаленні та перейшовши на альтернативні джерела енергії, демонструє зворотне. А місцеві самоврядники порахували: лише заміна в школі газового котла на твердопаливний допоможе зекономити 200 тисяч гривень. Відтак ці кошти можна використати на інші цілі для розвитку села, де мешкає близько двох тисяч чоловік.

Солом’яна буржуйка — новітня технологія

У першому українському енергоефективному селі, підтриманому агентством США з міжнародного розвитку, не без задоволення кажуть: «Ці котли, що працюють на дровах, тирсі, соломі — це наша відповідь російському «Газпрому». Нехай вони там сидять зі своїм газом і тішаться. Нехай продають його куди інде...»

У Северинівському санаторію, де проходять реабілітацію після операцій на суглобах, встановили котел, що працює на тирсі. Головний лікар закладу Володимир Волощук розповів, що твердопаливний котел окупив себе за рік і вже дав 70 тисяч гривень економії протягом минулорічного опалювального сезону. До речі, тирса тут власна, безкоштовна — побічний продукт пилорами, що працює у внутрішньому дворі. «Опалювати відходами деревини не лише дешевше, а й зручніше: можна ввімкнути й вимкнути коли нам треба», — каже керівник санаторію.

Однак Северинівка не просто енергоефективне й енергоощадне село. Вона ще й своєрідний полігон для використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії. Тут перепробували ледь не всі види чистої енергетики: від біопалива до енергії вітру, сонця, земних надр. Скажімо, фельдшерсько-акушерський пункт опалюється геотермальним насосом, що качає тепло з ґрунту. Батарей немає, обігрівається підлога.

На даху дитячого садка встановили сонячну батарею для нагрівання води. А сільську спортивну школу освітлюють iз допомогою вітрогенератора.

Назад у майбутнє

Як зазначив голова сільської ради Олександр Христюк, експериментувати з альтернативною енергетикою в Северинівці розпочали кілька років тому. Експерти ж в один голос стверджують, що зробити в усіх селах України так, як зробили в Северинівці, можливо. І цілком реально замінити чверть або третину комунальних витрат газу біопальним. Щоправда, для цього потрібна не лише державна підтримка, а й зміни в менталітеті.

Ще на початку століття поінформовані люди попереджали: сьоме місце України у світі зi споживання газу робить особливо вразливою її енергетичну безпеку. І що саме ця проблема буде загострюватись, бо ціна газу ростиме з року в рік. У 2009 році саме такого й дочекались. Тоді Кабінет Міністрів України доручив облдержадміністраціям розробити програму розвитку енергозберігаючих технологій на найближчі п’ять років.

Вінниччина була готова до подібного розпорядження. Бо тут історія активного втілення енергозберігаючих технологій розпочалася ще в 2005 році. І вона лише частково пояснюється проникливістю тодішньої місцевої влади. А більшою мірою — здоровим скепсисом тих, хто втомився чекати стабільності в секторі газу. Та й самого газу. Тож і тепер, у ще більш критичному стані газопостачання, уже просто немає іншого виходу.

Альтернативна палиця б’є двома кінцями

Нинішня влада області також робила заяви про заміну газу соломою. Для цього, на думку чиновників, є достатньо резервів. На Вінниччині нараховується понад 2 мільйони гектарів сільгоспугідь. А тому, як зазначив директор департаменту регіонального економічного розвитку облдержадміністрації Олександр Якубік, Вінницька область може повністю замінити споживання газу зробленими з соломи пелетами. До того ж солом’яне паливо втричі дешевше, ніж блакитне, а 2,5 кілограма пелет компенсують кубометр газу.

У втіленні цього задуму велика надія вінничан на Польщу, котра в рамках допомоги Україні обіцяла надати для кожного району області спеціальну машину, що вміє виготовляти пелети.

З іншого боку, вся ця пелетна історія може знову, як це вже бувало раніше, загальмуватися спротивом опонентів: родючі поля позбавлять органічного добрива, що його дає перегній соломи. І в цьому є свій сенс.

А доки опоненти і не критикують, й інших виходів не пропонують, у бюджетних установах області продовжують роботи з переобладнання котлів. Минулого року, скажімо, було встановлено близько півтори сотні твердопаливних котлів. У цьому планували ще 144. Однак вибори дещо приглушили цю тему. Схоже, всі уточнення і пояснення готують на пізніше. Хіба дещо раніше прозвітували чиновники, що область, згідно з відповідною постановою Кабміну, вкладається у показник 30 відсотків скорочення споживання газу.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…