ГОЛОДОМОР І ТЕРНОПІЛЬЩИНА: ХОЧ І НЕ ГОЛОДУВАЛИ, ТА ГОЛОДНИМ ПОМАГАЛИ

28 листопада Тернопільщина, як і вся Україна відзначала “голодну” дату: 82 роковини Голодомору – жахливого сталінського геноциду проти Українського народу.  Про причини Голодомору говорять різне, тільки в одному всі одностайні – причини мільйонів смертей – не неврожай, а колективізація, власне проти якої тодішні українські селяни вперто виступили. Диктатора ж воля народу не спинила – і почався голодний терор та знищення цілої нації.

Що ж було на Тернопільщині? В нас голодомору не було. Жителі західної України були під владою польської окупації.  Зате, як нагадує Вікіпедія, саме на прикордонну Тернопільщину масово втікали жителі сусідньої Вінницької області (тоді до неї входила і сучасна Хмельницька).

Жителі Тернопілля не лише допомагали продуктами, але й збирали кошти для порятунку голодуючим. Започаткували цей рух священики панахидами за упокій душ жертв голодомору в УРСР, під час яких вони закликали паству жертвувати хто скільки може для порятунку братів за Збручем. Ініціатором та організатором продовольчої допомоги став «Подільський союз кооператив», до якого приєдналися «Просвіта», ОУН, «Союз українок», «Рідна школа», «Маслосоюз» та інші політичні й громадські організації. Вони ж надіслали петиції протесту на адресу радянського уряду та Ліги Націй.

Разом з іншими «західняками» рятували тернопільчани від голоду й росіян, білорусів та молдаван, які, оминаючи загороджувальні загони міліції, пробивалися з голодуючих областей цих республік за порятунком, і знаходили його.

Як згадує у документальному фільмі “Стахо-варят з Тернополя” корінна жителька нашого міста Ірина Максимів, мешканці Тернполя та довколишніх сіл зібрали для голодуючих українців, які знаходились по той бік Збруча, великі підводи з продуктами. Так, у Тернополі про голод знали і намагались допомогти. Проте на кордоні радянська влада під страхом розстрілів, наказала повертатися назад.