ТЕРНОПОЛЯНКА ВІДДАЛА ВОЛОНТЕРАМ ГРОШІ, ЯКІ ЗБИРАЛА НА ЖИТЛО

Українка, яка навчається закордоном, передала відкладені на житло гроші волонтерам Логітичного центру допомоги бійцям АТО в Тернополі. Каже, що не збирається зупинятися на досягнутому і надалі планує у всьому допомагати українській армії.

Наталія  Сотула  ось вже кілька років поспіль живе та навчається у США. Війна в Україні кардинально змінила її плани на життя.

–  Навчаюся на журналіста. А визначитися із професією мені якраз і допомогла інформаційна війна, що розгорнулася в Україні. Маю пристрасть до правди та справедливості. У цьому сенсі я – воїн, а тому і спеціальність обрала відповідну, – розповіла Українському контенту дівчина.

Раніше Наталія відкладала кошти на квартиру. Однак ситуація в Україні наскільки зачепила за живе, що практично всі заощадження пішли на допомогу бійцям АТО.

– Сьогодні співпрацюю з Логістичним центром допомоги бійцям АТО у місті Тернопіль. Висилаю кошти на закупівлю усього, чого потребують наші хлопці на передовій, – відзначає дівчина.

Більше того – Наталія скупила більше 30 лотів благодійного аукціону, що відбувався на користь бійців АТО. Серед них – дивовижні речі ручної роботи, картини і навіть м’яч з підписом відомого футболіста – Зинадіна Зідана. Більшість цих речей дівчина передала до благодійних організацій.

– Хочеться відзначити, що в США дуже підтримують Україну. Американці цілком на нашому боці! Вони розуміють де правда, а де брехня. І також долучаються до допомоги. Зокрема, підтримують фінансово. Навіть передавали речі для дітей переселенців, – розповідає Наталія.

Родичі в Україні пишаються Наталкою. Щоправда, і переймаються, чи має вона сама за що жити…

– Мама дуже пишається результатами. Але, звісно, переживає, що мені доводиться непросто, адже я тут зовсім одна, – каже дівчина.

Нещодавно громадська організація «Всеукраїнське Об’єднання Учасників АТО» відзначило заслугу Наталії по-особливому. Через маму дівчині передали нагороду – медаль «За активну підтримку бійців АТО». Наталія каже – не збирається зупинятися на досягнутому і надалі планує у всьому допомагати українській армії.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.