ТЕРНОПОЛЯНКА ВІДДАЛА ВОЛОНТЕРАМ ГРОШІ, ЯКІ ЗБИРАЛА НА ЖИТЛО

Українка, яка навчається закордоном, передала відкладені на житло гроші волонтерам Логітичного центру допомоги бійцям АТО в Тернополі. Каже, що не збирається зупинятися на досягнутому і надалі планує у всьому допомагати українській армії.

Наталія  Сотула  ось вже кілька років поспіль живе та навчається у США. Війна в Україні кардинально змінила її плани на життя.

–  Навчаюся на журналіста. А визначитися із професією мені якраз і допомогла інформаційна війна, що розгорнулася в Україні. Маю пристрасть до правди та справедливості. У цьому сенсі я – воїн, а тому і спеціальність обрала відповідну, – розповіла Українському контенту дівчина.

Раніше Наталія відкладала кошти на квартиру. Однак ситуація в Україні наскільки зачепила за живе, що практично всі заощадження пішли на допомогу бійцям АТО.

– Сьогодні співпрацюю з Логістичним центром допомоги бійцям АТО у місті Тернопіль. Висилаю кошти на закупівлю усього, чого потребують наші хлопці на передовій, – відзначає дівчина.

Більше того – Наталія скупила більше 30 лотів благодійного аукціону, що відбувався на користь бійців АТО. Серед них – дивовижні речі ручної роботи, картини і навіть м’яч з підписом відомого футболіста – Зинадіна Зідана. Більшість цих речей дівчина передала до благодійних організацій.

– Хочеться відзначити, що в США дуже підтримують Україну. Американці цілком на нашому боці! Вони розуміють де правда, а де брехня. І також долучаються до допомоги. Зокрема, підтримують фінансово. Навіть передавали речі для дітей переселенців, – розповідає Наталія.

Родичі в Україні пишаються Наталкою. Щоправда, і переймаються, чи має вона сама за що жити…

– Мама дуже пишається результатами. Але, звісно, переживає, що мені доводиться непросто, адже я тут зовсім одна, – каже дівчина.

Нещодавно громадська організація «Всеукраїнське Об’єднання Учасників АТО» відзначило заслугу Наталії по-особливому. Через маму дівчині передали нагороду – медаль «За активну підтримку бійців АТО». Наталія каже – не збирається зупинятися на досягнутому і надалі планує у всьому допомагати українській армії.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...