«СУВЕНІРОМ» З АТО КРЕМЕНЧАНИН ПОГРОЖУВАВ ДРУЖИНІ

У листопаді 2015 року в Кременецький відділ поліції із заявою звернулася жителька райцентру про те, що її співмешканець, який повернувся із зони АТО за місцем їхнього спільного проживання зберігає вибухові пристрої та боєприпаси. І під час сімейних скандалів постійно погрожує, що підірве будинок, – розповів Володимир Галевич, начальник Кременецького відділу поліції. – На дане повідомлення працівники оперативно відреагували і розпочали документування вказаного злочину. Під час проведення санкціонованого обшуку було виявлено і вилучено бойову гранату РГД-5.

Експерти, що оглянули привезений кременчанином з АТО сувенір, підтвердили, що це наступально-осколкова граната РГД-5, яка застосовується в Збройних силах України для ураження живої сили противника. Радіус небезпечної зони при вибуху гранати складає від 25 до 50 метрів.

Кременчанину оголошено підозру за статтею 263 ККУ. Триває досудове слідство.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.