У БУЧАЧІ БАТЬКО З СИНОМ ТРИМАЛИ В ЗАРУЧНИКАХ ОФІЦІАНТКУ

Прикрі випадки розбійництва в області трапляються мало не щодня.

У Головному управлінні обласної поліції розповіли, що офіціантку з Бучача місцевий підприємець запідозрив у тому, що вона може знати, куди поділися його  п’ятдесят тисяч американських доларів. Майже півтора року чолов’яга виношував план, як змусити дівчину зізнатися у цьому.

Як розповів начальник Бучацького відділення поліції Сергій Гаврилюк, до правоохоронців звернувся власник місцевого бару із заявою, що двоє невідомих чоловіків викрали та три години незаконно утримували його працівницю. Оперативники миттєво відреагували на повідомлення і вже за дві години встановили осіб викрадачів. З’ясувалося, до злочину причетна родина місцевих підприємців, точніше, батько з сином.

Старший з підозрюваних розповів, що півтора роки тому він після сварки з дружиною взяв з дому величезну суму у валюті і поїхав запивати горе у місцевих генделиках. Ніби тоді й пропали гроші. Чоловік спокою не мав, все думав-гадав, хто міг вкрасти, чи бодай щось знати про зниклі долари. Спогади чомусь видавали образ офіціантки з гриль-бару. За неї й вирішив узятися.

Разом з сином напередодні добряче хильнули і поїхали вистежувати жертву. Щойно дівчина вийшла з приміщення бару, а було це близько третьої години ночі, месники накинули їй на голову поліетиленовий пакет, засунули в машину і повезли до закинутого приміщення неподалік свого господарства. Розмову з дівчиною вели у масках, аби та їх не впізнала. Змусили нещасну зізнатися у тому, що вона щось знає про гроші. Зізнання записали на диктофон.

Згодом цей запис став одним із доказів їхнього злочинного діяння. Поліцейські також вилучили маски.

Вирішується питання про обрання підозрюваним міри запобіжного заходу. Кримінальне провадження розпочато за частиною другою статті 146 ККУ -незаконне позбавлення волі або викрадення людини.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…