АНЕКДОТИ №43

 

Моня, ви таки знаєте, що таке етикет?

— Ні, Яшо, а що це?

— Моня, таки етикет, це коли ти думаєш «щоб ти здох», а сам кажеш «здрастуйте».

* * *

Вчителька, перевіривши твір Вовочки:

— Це просто неймовірно, що одна людина може зробити так багато помилок!

— Чому одна — разом із татом!

* * *

— Чому ви вдарили колегу?

— Він позичив у мене грошей на ресторан, на них мене пригостив і сказав: «Будеш винен».

* * *

— Навіщо тобі вуха? — запитує вихователька малюка.

— Щоб усе бачити.

— Але ж для цього є очі.

— Та воно так. Але якщо не буде вух, шапка сповзе на очі і я нічого не побачу.

***

Збиває мотоцикліст горобця. Совість замучила, повертається. Горобець без тями, але наче живий. Забрав його мотоцикліст додому. Посадив до клітки. Налив води, поклав хліба. Тут у нього дзвонить телефон. Пішов він до іншої кімнати розмовляти. Цим часом горобець приходить до тями. Роззирається навколо. Б'є себе крилом по лобі і кричить: "Клітка, хліб, вода... О, Господи! Я вбив мотоцикліста!"

***

Мені сказали: "Пити треба в міру" Я заглянув в словник: МІРА - одиниця об'єму рівна 26,24 літра...опа!

***

У сільській хаті вночі лунає стук у вікно.
- Дрова потрібні?
- Ні.
Вранці прокидаються - дров немає.

***

Стук у двері.
- Хто там?
-
Поліція.
- Нікого немає вдома.
- А хто це говорить?
- Вам здалося.
- А чому світло горить?
- Я зараз вимкну.

***

Молодий пілот заходить на посадку і вирішив пожартувати.
Звязується з диспетчером:
- Вгадай, хто?
Диспетчер вимикає всі лампи на посадковій смузі і відповідає:
- Вгадай, куди?

***

Скільки б іграшок у дитини не було, все одно найулюбленішими будуть пульт, телефон, проводи й каструлі.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.