У РОДИННОМУ ГНІЗДІ ВИШНІВЕЦЬКИХ НА ТЕРНОПІЛЛІ ВІДРЕСТАВРУЮТЬ ДЗЕРКАЛЬНУ ЗАЛУ

Нещодавно у замковому палаці смт. Вишнівець відбулася церемонія підписання Грантової угоди між Національним заповідником «Замки Тернопілля» та Посольством США в Україні. Відомо, що за ці гроші відреставрують Дзеркальну залу палацу та підпірну стінку. 

Отримання гранту стало можливим завдяки тривалому і науково-місткому процесу підготовки аплікаційної форми, обґрунтування та супровідних матеріалів графічного характеру. В процесі зустрічі представники дипломатичної місії США були ознайомлені з структурою НЗ «Замки Тернопілля» та його підрозділу – Вишнівецького палацово-паркового комплексу, оглянули об’єкти грантової угоди Дзеркальну залу та підпірну стіну замку, а після переїзду до Збаража ознайомилися з історією Збаразького замку.

На урочистостях представниками американської делегації було проанонсовано оголошення про конкурс цього гранту на 2016 р. і висловлено зацікавлення про участь інших об’єктів заповідника в цьому гранті, пишуть на сайті “Замки Тернопілля”.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…