ТЕРНОПІЛЬЩИНА — БЕЗ “РАДЯНСЬКИХ» ВУЛИЦЬ

На Тернопільщині і Львівщині майже не залишилося вулиць з радянськими назвами. Їх у кожній з цих областей — менше десятка. Це найменше в Україні. Далі за найменшою кількістю радянських назв вулиць йде Івано-Франківська область, де їх менше 20.

А ось у Київській області таких назв вулиць найбільше в Україні— понад 2000. На другому місці Донеччина — близько 1400, Дніпропетровщина – понад 1000, Харківщина – близько 900, Луганщина – понад 800.

Набільше в Україні серед радянських назв вулиць тих, які названі на честь Леніна – 878. Зокрема, 759 вулиць, проспектів, провулків, бульварів, в`їздів, площ і набережних. Окрім цього, є 25 вулиць Ленінських, 35 вулиць Ілліча, а ще 60 — названі на честь членів сім`ї Ульянових.

Друге місце за кількістю — це вулиці названі в честь революції 1917 року. Зокрема, це вулиці Жовтневі, 40 років Жовтня, Жовтневої Революції та інші. Їх – 847.

Далі за поширеністю йдуть Радянські вулиці та провулки – 501.

Четверте місце у вулиць, назви яких пов`язані з комсомолом. Це Комсомольська, Ленінського Комсомолу або 50 років Комсомолу. Їх налічили 463.

П`яте місце у вулиць Фрунзе – 312.

Такі дані наводить Яндекс, спираючись на свої карти, передає Прес-центр.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...