НА ПЕРЕДОВУ — ЯБЛУКА. З ПЕРЕДОВОЇ — «НІМІ СВІДКИ ВІЙНИ»…

Нещодавно, 14 листопада, координатор групи «Схід та Захід єдині» по Західній Україні Василь Конько здійснив поїздку у господарства благодійника групи Героя України Петра Гадза на Бучаччину. Про це повідомляє прес-секретар волонтерської групи ГО «Схід та Захід єдині» Ігор Корчак.

— Петро Іванович неодноразово передавав через нас бійцям соковиті та смачні яблука зі своїх господарств, тільки у передостанній 19-й рейд ми доставили на передову аж п’ять тонн. Бійцям вони дуже смакують, просили привезти ще, - зауважує Василь Конько. - Отож ми і поїхати домовитись про допомогу на наступний рейд. А натомість Петру Гадзу ми привезли велику подяку від бійців 93-ї бригади (героїчна ОМБР ЗС України і в Пісках, і на інших позиціях, де постійно буває наша група) так і других підрозділів, а також грамоту від командування однієї з частин. Від себе і від бійців додали подарунки відстріляний порожній «футляр гільзу» від одноразового протитанкового засобу — так би мовити, «німий свідок боїв, що має ще запах порохової гарі..» з дарчим підписом від бійців, і роздруковані великі фото з передостаннього рейду, на яких хлопці смакують саме яблуками з Бучаччини.

На зустрічі Петро Іванович запевнив нас, що завжди радий допомогти фронту. У наступний рейд волонтери знову матимуть змогу завантажити смачні яблука та повезуть  їх разом з іншою допомогою до наших захисників на передову.

Згодом разом з головою Бучацької РДА Віталієм Фреяком активісти  волонтерської групи ГО «Схід та Захід єдині» на запрошення пана Петра оглянули перспективні потужності його господарства. «Побачене мене особисто вразило. Український виробник та переробник сільськогосподарської продукції заслуговує на передові світові технології, адже в нас такі працьовиті люди і така прекрасна українська земля. Петро Гадз якраз і впроваджує у себе ці технології,» - додав Василь Конько.

 Увесь український загал після загострення ситуації на фронті, зрозумів війна не стишилась вона знову забирає життя наших воїнів. Волонтерська група ГО «Схід та Захід єдині» у цьому неспокійному стані продовжує підготовку до відправки 21-го рейду волонтерської допомоги групи у зону військового протистояння.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...