НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ МАТІР ШКОЛЯРА ПІДНЯЛА РУКУ НА ЙОГО ОДНОКЛАСНИКА

 Матір підлітка так виховувала його однокласника, що дитина зі шкільного класу потрапила до лікарні. Щодо жінки правоохоронці відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 ККУ – легкі тілесні ушкодження.

Про те, що із Глибочецької загальноосвітньої школи, що на Борщівщині, для надання медичної допомоги доставили 14-річного школяра, поліцейських повідомили із районної лікарні. Для з’ясування обставин, за яких була травмована дитина, в медичний заклад терміново виїхала слідчо-оперативна група Борщівського відділення поліції.

Правоохоронці встановили, що закрита травма шийного відділу хребта, гематоми шиї та лівої скроневої ділянки голови і садна лівої вушної раковини – наслідки виховного впливу на школяра дорослого, а саме матері одного з його однокласників.

Коли між хлопчиками виник конфлікт, матір одного з них вирішила буквально взяти ситуацію у свої руки. На перерві жінка ввірвалася у клас, схопила чужого сина та вдарила його об стіну.

Як стверджують свідки, побиття дитини відбувалося на очах у завуча школи.

Якщо жінка за свої дії нестиме кримінальну відповідальність згідно статті 125 ККУ, то освітянин наразі обійшовся дисциплінарним впливом, його звільнили з посади зауча й перевели й рядові педагоги. Покарання горе-педагога батьківський комітет вважає зам’яким й наполягає на його звільненні чи переведенні на інше місце роботи.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...