НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ МАТІР ШКОЛЯРА ПІДНЯЛА РУКУ НА ЙОГО ОДНОКЛАСНИКА

 Матір підлітка так виховувала його однокласника, що дитина зі шкільного класу потрапила до лікарні. Щодо жінки правоохоронці відкрили кримінальне провадження за частиною 1 статті 125 ККУ – легкі тілесні ушкодження.

Про те, що із Глибочецької загальноосвітньої школи, що на Борщівщині, для надання медичної допомоги доставили 14-річного школяра, поліцейських повідомили із районної лікарні. Для з’ясування обставин, за яких була травмована дитина, в медичний заклад терміново виїхала слідчо-оперативна група Борщівського відділення поліції.

Правоохоронці встановили, що закрита травма шийного відділу хребта, гематоми шиї та лівої скроневої ділянки голови і садна лівої вушної раковини – наслідки виховного впливу на школяра дорослого, а саме матері одного з його однокласників.

Коли між хлопчиками виник конфлікт, матір одного з них вирішила буквально взяти ситуацію у свої руки. На перерві жінка ввірвалася у клас, схопила чужого сина та вдарила його об стіну.

Як стверджують свідки, побиття дитини відбувалося на очах у завуча школи.

Якщо жінка за свої дії нестиме кримінальну відповідальність згідно статті 125 ККУ, то освітянин наразі обійшовся дисциплінарним впливом, його звільнили з посади зауча й перевели й рядові педагоги. Покарання горе-педагога батьківський комітет вважає зам’яким й наполягає на його звільненні чи переведенні на інше місце роботи.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…