НА ДОВІРЛИВИХ КЛІЄНТАХ ЧОРТКІВЧАНИН ЗАРОБИВ ТИСЯЧІ ДОЛАРІВ

Десятки людей обдурив 22-річний підприємець з Чорткова. Молодик пропонував мешканцям району привабливі умови працевлашування за кордоном та візову підтримку.

Гроші брав чималі, а клієнти на візи та заробітки чекають ще й досі.

Як розповів старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Юрій Барабан, підприємливий ділок орендував приміщення в центрі Чорткова та облаштував там фіктивну фірму. Послуги пропонував різні: візова підтримка, працевлаштування за кордоном, сімейні тури Європою, тощо.

До підприємця почали звертатися клієнти. Свою так звану допомогу чортківчанин оцінював по різному. Загалом люди платили аферисту від п’ятисот до восьми тисяч доларів. Той забирав готівку і паспорти, але працевлаштовувати чи сприяти у виготовленні віз не поспішав, а постійно виправдовувався, щодо затримання виконання послуг.

Люди чекали більше року. Обдурені клієнти почали звертатися за допомогою до правоохоронців. Поліцейські задокументували вже п’ятнадцять таких звернень.

За фактом шахрайських дій відкрито кримінальне провадження згідно статі 190 ККУ. Триває розслідування.

Працівники поліції звертаються до мешканців краю, хто потерпів від подібного шахрайства, звертатися за телефоном 097–941-79–25 або на лінію “102″ у Чортківський відділ поліції.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.