ОБРАНО НАЙКРАЩЕ ФОТО ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ – 2015 ЗА ВЕРСІЄЮ WIKIMEDIA

Організаторам фотоконкурсу від Вікіпедії «Вікі любить пам’ятки 2015» знадобилося більше місяця, щоб переглянути, перевірити та оцінити усі фотографії, що надійшли. І поки з переможцями найкращих світлин країни ще визначаються, найкрасивіше фото Тернопільщини вже обрано.

На світлині — руїни замкового палацу, пам’ятка архітектури місцевого значення, так званий Червоногородський замок. Розташований він в урочищі Червоному поблизу села Нирків Заліщицького району області на стрімкому пагорбі посеред глибокої котловини річки Джурина, що в цьому місці творить майже замкнуту петлю. У цьому доволі вигідному місці перший дерев’яний замок був збудований ще руськими князями.

Довідка: 1340 року замок збудував Казимир III Великий, але з того часу замок кілька разів розорювали і відбудовували. Містечко змінювало власників, замок — вигляд. Найбільш схожий на сучасний вигляд замок отримав завдяки Каролю Понінському, який 1820 року спорудив палац на замковому фундаменті, використавши вежі та частину стін, та його сину Каліксту, який збудував вежі вищі та об’ємніші, у псевдоренесансному стилі.

Під час Першої і Другої світових воєн палац знову зазнав значних руйнувань, але його більше не відбудовували. У 2013 pоці обвалилася половина однієї з веж, на фото-переможцеві, зробленому ще в 2010-му, цього не видно.

Автор світлини — користувач Rbrechko. Фото поширюється під ліцензією CC-BY-SA-4.0 — тобто його можна спокійно використовувати, не забуваючи вказувати автора і назву ліцензії.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…