ОБРАНО НАЙКРАЩЕ ФОТО ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ – 2015 ЗА ВЕРСІЄЮ WIKIMEDIA

Організаторам фотоконкурсу від Вікіпедії «Вікі любить пам’ятки 2015» знадобилося більше місяця, щоб переглянути, перевірити та оцінити усі фотографії, що надійшли. І поки з переможцями найкращих світлин країни ще визначаються, найкрасивіше фото Тернопільщини вже обрано.

На світлині — руїни замкового палацу, пам’ятка архітектури місцевого значення, так званий Червоногородський замок. Розташований він в урочищі Червоному поблизу села Нирків Заліщицького району області на стрімкому пагорбі посеред глибокої котловини річки Джурина, що в цьому місці творить майже замкнуту петлю. У цьому доволі вигідному місці перший дерев’яний замок був збудований ще руськими князями.

Довідка: 1340 року замок збудував Казимир III Великий, але з того часу замок кілька разів розорювали і відбудовували. Містечко змінювало власників, замок — вигляд. Найбільш схожий на сучасний вигляд замок отримав завдяки Каролю Понінському, який 1820 року спорудив палац на замковому фундаменті, використавши вежі та частину стін, та його сину Каліксту, який збудував вежі вищі та об’ємніші, у псевдоренесансному стилі.

Під час Першої і Другої світових воєн палац знову зазнав значних руйнувань, але його більше не відбудовували. У 2013 pоці обвалилася половина однієї з веж, на фото-переможцеві, зробленому ще в 2010-му, цього не видно.

Автор світлини — користувач Rbrechko. Фото поширюється під ліцензією CC-BY-SA-4.0 — тобто його можна спокійно використовувати, не забуваючи вказувати автора і назву ліцензії.


Повернутися
22.11.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.