БО І ТАМ ТЕЖ — УКРАЇНЦІ…

Шифер, цвяхи та їжу відправлять з Тернопільщини у Сватово, де здетонували тонни вибухівки

Тернопільщина допоможе Луганщині ліквідувати наслідки вибухів боєприпасів на складі артилерійського озброєння. На схід передадуть будматеріали а також – паливно-мастильні матеріали. Про це йшла мова на позачерговому засіданні регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при обласній державній адміністрації.

- До нас надійшло звернення першого заступника Глави Адміністрації Президента України щодо надання гуманітарної допомоги постраждалим у м. Сватово, – констатував керівник апарату обласної державної адміністрації Віктор Шумада. – Наближається зима, тому маємо допомогти у відновленні інфраструктури міста.

Комісія вирішила виділити та передати з обласного матеріального резерву виконавчому комітету Сватівської міської ради Луганської області будівельні матеріали, зокрема шифер, цвяхи, руберойд.
Згідно з рішенням комісії, з обласного управління матеріального резерву Управління ДСНС в області для забезпечення перевезення матеріальних запасів в м. Сватове Луганської області буде виділено дизельне паливо.

Також з Тернопільщини відправлять продукти харчування, – повідомляють у прес-службі ОДА.

Нагадаємо, ввечері 29 жовтня в місті Сватове на Луганщині здетонувало близько трьох з половиною тисяч тонн боєприпасів, які зберігалися на території польового складу артилерійського озброєння Міністерства оборони. В результаті вибухової хвилі та розривів снарядів постраждали близько тисячі приватних та 47 багатоквартирних будинків, які знаходилися найближче до епіцентру вибуху. Чотири приватних будинки практично повністю знищені в результаті прямого попадання снарядів. Також постраждала низка соціальних об’єктів, в тому числі 3 школи, 3 дитячих садочка, школа мистецтв, міська рада, пенсійний фонд, центр розвитку дитини, школа-інтернат для дітей з вадами слуху, районна лікарня, Міський центр культури та дозвілля (стадіон «Нива») тощо.


Повернутися
11.11.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...