МЕНШЕ ЛІЖОК — МЕНШЕ ХВОРИХ?..

На Тернопільщині буде скорочення ліжко-місць в лікарнях

Як повідомили в Департаменті охорони здоров`я, в Тернопільській області на 10 000 населення є 88 ліжко-місць. Тернопільщина – одна з найменш фінансово забезпечених областей. Тому оптимізація ліжко-місць в лікарнях допоможе скоротити видатки і спрямувати на інші потреби. Зокрема, такі кроки дадуть можливість спрямувати фінансові потоки на оновлення матеріально-технічної бази.

Даним питання займатимуться представники робочої групи, до якої входитимуть працівники обласної державної адміністрації, контролюючих органів. А якщо у якійсь лікарні зустрінуть "липових" хворих, керівника закладу буде негайно звільнено. Для довідки: Чинний нині в Україні норматив у 80 ліжок був затверджений ще 1997 року. На сьогодні реальний показник становить 89,1 (ліжковий фонд усіх відомств), 81,5 (ліжковий фонд системи МОЗ України) на 10 тис. населення, що значно перевищує відповідні європейські показники. Так, у країнах Європи такий показник становить 55 – 65 ліжок на 10 тис. населення, і більшість із них це ліжка стаціонарів лікарень інтенсивного лікування, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу.


Повернутися
11.11.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...