АРМІЯ — НЕ АТО, ПЕРЕЖИВАТИ НЕ ВАРТО

В АТО строковиків з Тернопільщини не направлятимуть, наголошують в обласній адміністрації.

Про стан призову на військову службу на Тернопільщині йшлося 9 листопада під час відеонаради за керівництва голови ОДА Степана Барни.

«Я вкотре наголошую, що військовослужбовці строкової служби не будуть залучатися до проведення АТО на Донбасі. Вони служитимуть у місцях постійної дислокації військових частин, які перебувають далеко від зони військового конфлікту, – повідомив Степан Барна. – На жаль, перекручена інформація створює паніку серед населення».

Як повідомили в обласному військовому комісаріаті, юнаки перебуватимуть в армії півтора року. Призовники з Тернопільщини у переважній більшості служитимуть на теренах Західної України. Частина з них відбудуть також для проходження військової служби на Чернігівщину та Одещину.

Осінній призов, згідно з розпорядженням президента України, закінчиться 30 листопада.  Призову на строкову службу в 2015 році підлягають особи віком від 20 до 27 років.

«18-ти і 19-річні громадяни України можуть піти служити, але тільки за власним бажанням. Також солдати-строковики будуть отримувати грошову допомогу в розмірі двох мінімальних зарплат за рахунок коштів держбюджету. Мінімальна зарплата в країні – 1218 грн, відповідно розмір зазначеної допомоги становитиме 2436 грн», – зазначили в ОДА.


Повернутися
11.11.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...