П’ЯНИЙ ПАСАЖИР ЛЕДЬ НЕ ВБИВ ТАКСИСТА

Рятувати таксиста від агресивного пасажира, який перебував напідпитку, довелося працівникам Державної служби охорони.

 На пульт центрального спостереження надійшло повідомлення про спрацювання кнопки тривожного виклику із автомобіля однієї з служб таксі Тернополя.

 Прибувши на місце виклику, охоронці побачили, як невідомий громадянин наносить удари в обличчя працівнику служби таксі. Правоохоронці миттєво приборкали та затримали забіяку. Ним виявився 34-річний житель обласного центру. Зі слів водія, невідомий чоловік напідпитку відмовився розрахуватися за надані послуги перевезення, влаштував бійку.

 Дебошира доставлено до відділу внутрішніх справ. На даний час проводиться перевірка, по завершенні якої буде дана правова оцінка діям правопорушника.


Повернутися
11.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.