МАРАФОН? ТА ЛЕГОНЬКО!

Мережанка Наталя Легонькова перемогла у Дублінському марафоні з легкоатлетики

 Традиційний, вже 36-тий щорічний Дублінський Марафон «Airtricity» провели у столиці Ірландії. Незважаючи на те, що погодні умови були не найкращими – дощ та вітер, – повідомляє Федерація легкої атлетики України, цього дня вийшли на старт більше 15 тисяч чоловік. Дистанція марафону становила 42 км 195 м, повідомляють у прес-службі ОДА.

Переможницею серед жінок стала українська спортсменка, наша землячка з Бережан Наталя Легонькова. Атлетка впевнено виграла з результатом 2 год 31 хв 08 сек, випередивши суперниць з Кенії та Ефіопії. При цьому Наталя змогла покращити своє особисте досягнення на 3 хв 44 сек. Додамо, що результат спортсменки 2:31.08 є олімпійським нормативом, а попереднє досягнення Наталі Легонькової було встановлене у квітні минулого року у Лінці (2:34.54).

Перемогу серед чоловіків на 36-му Дублінському марафоні святкував спортсмен з Ефіопії Алему Гемечу, який фінішував з результатом 2:14:02.

Нагадаємо, що в 2013 році Наталя Легонькова виграла марафон у Белфасті (Північна Ірландія), і тоді вона була першою теж з особистим рекордом та рекордом траси. Раніше на рахунку у нашої землячки перемоги на змаганнях в Единбурзі (Шотландія), Бидгощі (Польща), Тулузі (Франція). А загалом, марафон у Дубліні став наразі десятим у кар’єрі Наталі.


Повернутися
06.11.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...