НА КРЕМЕНЕЧЧИНІ ДВОЄ БРАТІВ КРАЛИ КУЩІ МАЛИНИ

Більше трьох тисяч кущів малини викрали крадії з приватної земельної ділянки на Кременеччині.

Зникнення рослин власник помітив ще наприкінці жовтня. З того часу почав стежити за присадибною ділянкою.

Пізно ввечері 4 листопада чоловік помітив, як по городі йде дві постаті. Непрохані гості теж його помітили й кинулися втікати, залишивши здобич – кілька сотень вирваних з коренем кущів.

Отримавши підтвердження, що малину з його ділянки таки крадуть, потерпілий звернувся із заявою в міліцію. А вже наступного дня правоохоронці повідомили його, що розшукали крадіїв.

З’ясувалося, що кущі крали двоє братів – 19-ти та 24-ох років. На присадибну ділянку навідувалися двічі. Перша спроба виявилася вдалою. Тоді викопали три тисячі рослин. Кущі продали за майже дві тисячі гривень, які поділили між собою. Вдруге ж розжитися дармовими грошима парубкам не вдалося.

Братам міліціонери інкримінують частину 2 статті 185 Кримінального кодексу України – крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою осіб.


Повернутися
06.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…