НА КРЕМЕНЕЧЧИНІ ДВОЄ БРАТІВ КРАЛИ КУЩІ МАЛИНИ

Більше трьох тисяч кущів малини викрали крадії з приватної земельної ділянки на Кременеччині.

Зникнення рослин власник помітив ще наприкінці жовтня. З того часу почав стежити за присадибною ділянкою.

Пізно ввечері 4 листопада чоловік помітив, як по городі йде дві постаті. Непрохані гості теж його помітили й кинулися втікати, залишивши здобич – кілька сотень вирваних з коренем кущів.

Отримавши підтвердження, що малину з його ділянки таки крадуть, потерпілий звернувся із заявою в міліцію. А вже наступного дня правоохоронці повідомили його, що розшукали крадіїв.

З’ясувалося, що кущі крали двоє братів – 19-ти та 24-ох років. На присадибну ділянку навідувалися двічі. Перша спроба виявилася вдалою. Тоді викопали три тисячі рослин. Кущі продали за майже дві тисячі гривень, які поділили між собою. Вдруге ж розжитися дармовими грошима парубкам не вдалося.

Братам міліціонери інкримінують частину 2 статті 185 Кримінального кодексу України – крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою осіб.


Повернутися
06.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.