ПОПРОСИВ ЗАРЯДИТИ ТЕЛЕФОН. ОТРИМАВ… НІЖ У ГРУДИ

Подія трапилася в одному з сіл Борщівського району. Сварка між сусідами завершилася для одного із них лікарняним ліжком, для іншого – кримінальним провадженням.

Як розповів перший заступник начальника Борщівського райвідділу міліції Володимир Гуска, повідомлення про 48-річного пацієнта з проникаючим поранення грудної клітки надійшло до правоохоронців від медиків.

Допоки лікарі боролися за життя чоловіка, міліціонери почали встановлювати, хто спричинив йому травму.

У нанесенні тяжкого тілесного ушкодження правоохоронці запідозрили 60-річного односельчанина потерпілого. У нього вилучили знаряддя злочину – ніж.

Як з’ясувалося, напередодні потерпілий завітав до будинку підозрюваного з проханням допомогти йому зарядити мобільний телефон. Сусід не відмовив.

Через кілька годин потерпілий повернувся за своїм телефоном. Тут між ними виник конфлікт. Хто саме спровокував суперечку правоохоронці ще встановлюють. Проте господар оселі відмовився віддавати телефон сусіду, мотивуючи це тим, що останній винен йому гроші. Під час сварки пенсіонер схопив зі стола ніж та вдарив гостя у груди.

Потерпілий ще встиг дійти додому. Там йому стало погано і його співмешканка викликала швидку. Медики прооперували чоловіка. Отримане ним ушкодження кваліфіковане як тяжке.

Правоохоронці затримали підозрюваного згідно статті 208 КПК. Дії пенсіонера кваліфікують за частиною 1 статті 121 ККУ – умисне тяжке тілесне ушкодження. Санкція статті передбачає покарання до 8 років ув’язнення.


Повернутися
06.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.