ПОПРОСИВ ЗАРЯДИТИ ТЕЛЕФОН. ОТРИМАВ… НІЖ У ГРУДИ

Подія трапилася в одному з сіл Борщівського району. Сварка між сусідами завершилася для одного із них лікарняним ліжком, для іншого – кримінальним провадженням.

Як розповів перший заступник начальника Борщівського райвідділу міліції Володимир Гуска, повідомлення про 48-річного пацієнта з проникаючим поранення грудної клітки надійшло до правоохоронців від медиків.

Допоки лікарі боролися за життя чоловіка, міліціонери почали встановлювати, хто спричинив йому травму.

У нанесенні тяжкого тілесного ушкодження правоохоронці запідозрили 60-річного односельчанина потерпілого. У нього вилучили знаряддя злочину – ніж.

Як з’ясувалося, напередодні потерпілий завітав до будинку підозрюваного з проханням допомогти йому зарядити мобільний телефон. Сусід не відмовив.

Через кілька годин потерпілий повернувся за своїм телефоном. Тут між ними виник конфлікт. Хто саме спровокував суперечку правоохоронці ще встановлюють. Проте господар оселі відмовився віддавати телефон сусіду, мотивуючи це тим, що останній винен йому гроші. Під час сварки пенсіонер схопив зі стола ніж та вдарив гостя у груди.

Потерпілий ще встиг дійти додому. Там йому стало погано і його співмешканка викликала швидку. Медики прооперували чоловіка. Отримане ним ушкодження кваліфіковане як тяжке.

Правоохоронці затримали підозрюваного згідно статті 208 КПК. Дії пенсіонера кваліфікують за частиною 1 статті 121 ККУ – умисне тяжке тілесне ушкодження. Санкція статті передбачає покарання до 8 років ув’язнення.


Повернутися
06.11.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.