АНЕКДОТИ

Дзвінок у двері. Чоловік відкриває двері і бачить тещу з родичами.

— Що ж ви не попередили, що приїдете?

— Так ми вас удома хотіли застати!

* * *

Чоловік запитує у дружини:

— Люба, ти не знаєш, чому тебе всі сусіди називають дурепою?

Дружина:

— Був би ти генералом, називали б генеральшею.

* * *

Коли на весіллі крадуть наречену, це останній шанс для нареченого, щоб одуматися.

* * *

Маленький хлопчик запитує у батька:

— Можеш сказати мені, які жінки найвірніші? Брюнетки, руді або блондинки?

— Сиві, сину мій! Сиві!

***

— Люба, я вирішив, що більше ніколи не буду з тобою лаятися!

— Ні, ви тільки подивіться на нього, він вирішив ... А у мене ти запитав?

* * *

— Дівчино! Можна вас на хвилиночку?

— Слабак...

* * *

— Нiчого собi. Ти позичив Вадику три тисячі доларів, а він утік iз твоєю дружиною!

— Я не настільки дурний, щоб позичати гроші просто так.

* * *

— Потерпілий, чи впізнаєте ви людину, яка викрала у вас машину?

— Ваша честь, після промови її адвоката я взагалі не впевнений, чи була в мене машина.

***

На допиті:

— Розкажіть, де ви купили такий якісний диплом про вищу освіту?

— Знайшов на дорозі!

— Ви стверджуєте, що знайшли на дорозі диплом на своє ім’я?

— Цілком правильно!

— І як ви поясните такий збіг?

— Це не збіг. Просто паспорт на це ім’я я купив пізніше.

* * *

Чоловік приходить до лікаря і каже:

— Лікарю, у мене після весілля проблеми із зором.

— А саме?

— Я грошей не бачу!

* * *

У тюремній камері:

— Ти через що сюди потрапив?

— Через застуду.

— Як це?

— Дуже просто. Я чхнув, а сторож прокинувся.

 


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.