МАНДРУЄМО ТЕРНОПІЛЛЯМ… НЕ СТАЮЧИ З-ЗА КОМП’ЮТЕРА!

Усім добре відомий онлайн-сервіс Google Maps (Street View) нещодавно оновив режим перегляду основних доріг та вулиць багатьох населених пунктів Тернопільської області.

Зокрема, для перегляду вулиць стали доступними Тернопіль, Кременець, Почаїв, Вишнівець, Збараж, Скалат, Микулинці, Бучач, Чортків, Скала-Подільська та Кривче.

На жаль, на даний час деякими районними центрами, такими як Бережани, Борщів, Заліщики, Ланівці, Монастириська, Теребовля та Шумськ можна віртуально «проїхатись» лише головною дорогою міста, але в планах компанії покрити й ці населені пункти та багато інших.

Як відомо, режим перегляду вулиць дозволяє користувачам бачити реалістичну картинку вулиці. Можна змінювати кут огляду і «рухатися», шукаючи потрібну адресу чи об’єкт.

Ми раді, що користувачі з усього світу тепер зможуть зробити віртуальну прогулянку дорогами Тернопільської області за допомогою панорамних знімків вулиць і визначних пам’яток.

Перегляд вулиць (Street View) дуже часто допомагає туристам, подорожуючим або людям, які шукають нове житло.

Можна заощадити час, не тільки вивчивши будинки та об’єкти заздалегідь, але й переглянути околиці, що зробить пошук більш ефективним, а також можна довідатись про стан доріг до того, чи іншого об’єкту, дорожні знаки та камери ДАІ на дорогах області.

Донедавна сервіс був доступним лише у великих містах України,  але цього літа жителі Тернополя та області мали змогу побачити, як спеціально обладнані автомобілі сервісу Google їздили вулицями обласного центру  та області, щоб оновити сервіс для багатьох населених пунктів, які були недоступні раніше.

Нагадаємо, що сервіс Street View наразі доступний у 69 країнах, а також частково в окремих районах Арктики та Антарктиди.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...