ЧОМУ МІЛІЮТЬ «МОЛОЧНІ РІКИ»?

Літр молока в супермаркеті – 12-20 гривень, а селянам платять по 2,50

Фермери не хочуть тримати корів, бо закупівельні ціни на молоко не покривають витрат.

Щоосені в Україні зростають ціни на молоко. Наче логічно — корови починають “запускатись” на зиму, молока мало, от і коштує воно дорожче. Цього року молоко почало дорожчати уже в першій половині жовтня — ціни уже зросли на 3-6% і продовжуватимуть зростати. А дорожче молоко означає дорожче масло, сир, йогурти.

В Українському клубі агробізнесу кажуть “Високому замку», що за дев’ять місяців цього року виробництво молока в Україні становило 8,4 млн. т, що на 4,4% менше за аналогічні показники попереднього року. У вересні виробництво молока на сільськогосподарських підприємствах порівняно з серпнем скоротилося на 8%, а до кінця року воно впаде ще на 9-10%. Саме зниження обсягів виробництва молока є однією з причин підвищення закупівельних цін. Впливає на ціну і зростання вартості молочної продукції на світовому ринку, а це означає, що потужним компаніям вигідніше продавати молочні продукти за кордон, ніж на внутрішньому ринку. Скажімо, цього року Україна суттєво наростила експорт вершкового масла за кордон. У вересні частково відновили експорт молокопродуктів до РФ, а тому ціни відразу пішли вгору.

«Вартість сировинного молока в Україні буде зростати, але через підвищення собівартості виробництва ціна все ж буде нижчою від бажаної для фермерів. Крім цього, через подальше зубожіння населення попит на молочні продукти в Україні буде стриманим, а це стримуватиме ціни»,— каже експерт аграрних ринків УКАБ Аліна Жарко.

Попри те, що у супермаркеті за літр молока доводиться віддавати від 12 до 20 гривень (залежно від бренду та упаковки), виробники не отримують навіть половини цієї суми. Молоко у сільгосппідприємств закуповують лише по 4,40-5,50 грн./кг. Виходить, утримувати худобу дешевше, ніж розлити вже готове молоко в пакети і розвезти по магазинах? Та, виявляється, навіть п’ять гривень за літр — ціна, про яку селянам можна хіба що мріяти.

“Приблизно п’ять гривень за літр платять лише великим підприємствам. В особистих селянських господарствах переробники закуповують молоко навіть по 2,5 гривні. За останні два роки закупівельні ціни на молоко зросли десь на 10%, тоді як ціни для покупців лише від початку року стрибнули на 67%, – каже голова Аграрної дорадчої служби Іван Паньків. – Звичайно, витрати переробників зросли: подорожчали енергоносії, пальне, компоненти, які вони додають до молока і купують за валюту… Але, по-перше, усі ці складники подорожчали не настільки, наскільки зросла ціна кінцевого продукту. По-друге, не варто забувати, що у фермерських господарствах витрати також зросли. Для них енергоносії також подорожчали, зросли ціни на комбікорми, ветеринарні препарати. Переробники скаржаться на те, що скорочується виробництво молока. Але якщо вони разом з торгівлею і далі не ділитимуться ціною з безпосередніми виробниками, то худобу й надалі вирізатимуть. І йдеться не лише про окремих селян, а й про дрібні фермерські господарства. Єдиний варіант для дрібних виробників — об’єднуватись у кооперативи і намагатись самим організувати переробку. Якщо це станеться, то покупці лише виграють — молоко буде дешевшим і якіснішим.  


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...