ЗАМІСТЬ ГАГАРІНА — ЗАЛІЗНЯК, ЗАМІСТЬ КОСМОДЕМЯНСЬКОЇ — ЗОЛОТИЙ…

У Теребовлі на Тернопільщині декомунізували вулиці

Теребовлянська міська рада Тернопільської області перейменувала 13 вулиць.

Відповідно до рішення Теребовлянської міської, після проходження тривалої процедури висунення пропозицій та їх громадського обговорення,  у Теребовлі перейменовано  вулицю Гагаріна – на вулицю Максима Залізняка, вулицю Космодем’янської – на вулицю Бартка Золотого, вулицю Кірова – на вулицю Євгена Купчинського, вулицю Ковпака – на вулицю Степана Будного,  вулицю Кошового – на вулицю В’ячеслава Чорновола.

Також перейменовано вулицю Ломоносова – на вулицю Остапа Пасіки, вулицю Матросова – на вулицю Волиця, вулицю Мірошниченка – на вулицю Василя Щурата, вулицю Руднєва – на вулицю Братів Гринівих, вулицю Чехова – на вулицю Кладкову, вулицю Шишкіна – на вулицю Небесної сотні.

У Боричівці перейменовано  вулицю Гагаріна – на вулицю Михайла Вербицького, а вулицю Суворова – на вулицю Ярослава Борковського.

Також вирішено вулицю Пушкіна в місті Теребовлі приєднати до вулиці Богдана Хмельницького.

http://ternopoliany.te.ua


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...