НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ НЕМОВЛЯ ПОМЕРЛО ЗАГАДКОВОЮ СМЕРТЮ

На Тернопільщині сталася жахлива трагедія. У Теребовлянському районі померло немовля, якому виповнилося трохи більше місяця.

Як повідомляє Терен, до районної лікарні звернулись батьки малюка. Дитину, що народилась 15 вересня цього року, знайшли мертвою у ліжечку. За результатами розтину лікарі повідомили, що причиною трагедії став синдром раптової смерті немовлят.

Цим терміном медики називають раптову смерть немовляти, яку неможливо було спрогнозувати, базуючись на даних анамнезу, не вдається пояснити при розтині й детальному вивченні місця смерті.

Такі випадки стаються з частотою один на тисячу живих новонароджених. Приблизно 90% випадків виникає протягом перших 6 місяців життя.

Детальну статистику подібних випадків у нашій області знайти складно. Якщо вірити даним сайту Державної служби статистики України, за 2014 рік на Тернопільщині зареєстровано лише одну смерть немовляти, де у висновку зазначено “СРСН”. Проте часто причиною смерті немовлят називають асфіксію, інфекції та обструкцію верхніх дихальних шляхів або ж взагалі звинувачують батьків у неналежному догляді.

Наразі наука так і не може дійти спільної думки щодо причин, передумов і факторів ризику СРСН.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...