НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ НЕМОВЛЯ ПОМЕРЛО ЗАГАДКОВОЮ СМЕРТЮ

На Тернопільщині сталася жахлива трагедія. У Теребовлянському районі померло немовля, якому виповнилося трохи більше місяця.

Як повідомляє Терен, до районної лікарні звернулись батьки малюка. Дитину, що народилась 15 вересня цього року, знайшли мертвою у ліжечку. За результатами розтину лікарі повідомили, що причиною трагедії став синдром раптової смерті немовлят.

Цим терміном медики називають раптову смерть немовляти, яку неможливо було спрогнозувати, базуючись на даних анамнезу, не вдається пояснити при розтині й детальному вивченні місця смерті.

Такі випадки стаються з частотою один на тисячу живих новонароджених. Приблизно 90% випадків виникає протягом перших 6 місяців життя.

Детальну статистику подібних випадків у нашій області знайти складно. Якщо вірити даним сайту Державної служби статистики України, за 2014 рік на Тернопільщині зареєстровано лише одну смерть немовляти, де у висновку зазначено “СРСН”. Проте часто причиною смерті немовлят називають асфіксію, інфекції та обструкцію верхніх дихальних шляхів або ж взагалі звинувачують батьків у неналежному догляді.

Наразі наука так і не може дійти спільної думки щодо причин, передумов і факторів ризику СРСН.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.