ВБИВЦІ, ЯКИЙ ЗАРІЗАВ ЧОЛОВІКА ЗА ПЛЯШКУ ГОРІЛКИ, «ДАЛИ» 14 РОКІВ ТЮРМИ

Нещодавно Тернопільський апеляційний суд виніс вирок 28-річному вбивці з Гусятинського району. Його засудили до 14 років позбавлення волі за жорстоке вбивство 59-річного чоловіка.

Оковита та смерть – слова-синоніми, бо саме стан алкогольного сп’яніння найчастіше є обтяжуючою обставиною найжорстокіших злочинів. Підтвердження цього – вбивство, що сталося навесні 2014-го року у селі Нижбірок Гусятинського району.

 Того трагічного дня тіло 59-річного місцевого мешканця з перерізаною шиєю знайшла родичка. Вона й повідомила про це міліціянтів. Правоохоронці з’ясували, що чоловік цілий день провів у товаристві якогось молодика. Спочатку – вони випивали в будинку спільної знайомої, а згодом – в оселі загиблого.

 Встановити особу вбивці, а відтак з’ясувати причину кривавого злочину, міліціянти змогли вже за кілька годин. В одному з барів поблизу Копичинець затримали раніше неодноразово судимого 28-річного мешканця села Васильківці – від надмірної кількості випитого він спав за столом.

 У райвідділі міліції нелюд розповів, що вбив чоловіка через гроші, яких йому не вистачало на чергову пляшку оковитої. Перерізавши господареві помешкання шию кухонним ножем, забрав усі його заощадження і пішов.   Яку конкретно суму поклав до власної кишені – не пам’ятав, приблизно дві-три тисячі гривень. Грошей вистачило, щоб доїхати на таксі до Копичинець і порозважатися в місцевому барі.

На вирок суду вбивця чекав під вартою. Проти нього було порушене  кримінальне провадження за ч.2 ст. 115 ККУ – вбивство з корисливих мотивів. Суд першої інстанції виніс вирок – 14 років тюрми, однак обвинувачений з таким рішенням не погодився і звернувся до апеляційного суду, сподіваючись на м’якше покарання, але колегія суддів залишила суворий вирок для вбивці без змін.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…