ВБИВЦІ, ЯКИЙ ЗАРІЗАВ ЧОЛОВІКА ЗА ПЛЯШКУ ГОРІЛКИ, «ДАЛИ» 14 РОКІВ ТЮРМИ

Нещодавно Тернопільський апеляційний суд виніс вирок 28-річному вбивці з Гусятинського району. Його засудили до 14 років позбавлення волі за жорстоке вбивство 59-річного чоловіка.

Оковита та смерть – слова-синоніми, бо саме стан алкогольного сп’яніння найчастіше є обтяжуючою обставиною найжорстокіших злочинів. Підтвердження цього – вбивство, що сталося навесні 2014-го року у селі Нижбірок Гусятинського району.

 Того трагічного дня тіло 59-річного місцевого мешканця з перерізаною шиєю знайшла родичка. Вона й повідомила про це міліціянтів. Правоохоронці з’ясували, що чоловік цілий день провів у товаристві якогось молодика. Спочатку – вони випивали в будинку спільної знайомої, а згодом – в оселі загиблого.

 Встановити особу вбивці, а відтак з’ясувати причину кривавого злочину, міліціянти змогли вже за кілька годин. В одному з барів поблизу Копичинець затримали раніше неодноразово судимого 28-річного мешканця села Васильківці – від надмірної кількості випитого він спав за столом.

 У райвідділі міліції нелюд розповів, що вбив чоловіка через гроші, яких йому не вистачало на чергову пляшку оковитої. Перерізавши господареві помешкання шию кухонним ножем, забрав усі його заощадження і пішов.   Яку конкретно суму поклав до власної кишені – не пам’ятав, приблизно дві-три тисячі гривень. Грошей вистачило, щоб доїхати на таксі до Копичинець і порозважатися в місцевому барі.

На вирок суду вбивця чекав під вартою. Проти нього було порушене  кримінальне провадження за ч.2 ст. 115 ККУ – вбивство з корисливих мотивів. Суд першої інстанції виніс вирок – 14 років тюрми, однак обвинувачений з таким рішенням не погодився і звернувся до апеляційного суду, сподіваючись на м’якше покарання, але колегія суддів залишила суворий вирок для вбивці без змін.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.