ДИРЕКТОР ШКОЛИ ДВА РОКИ НАЖИВАВСЯ НА «МЕРТВИХ ДУШАХ»

Він отримував зарплатню двох вчителів, які працювали в школі тільки «на папері».

У селі Ланівці, Борщівського району Тернопільщини, директор загальноосвітньої школи отримував зарплату двох вчителів, які нібито працювали в навчальному закладі. Обидва фіктивні вчителі в цей час працювали за кордоном і жодного разу навіть не з’явилися на місці офіційної роботи.

Правоохоронці викрили шахрайську схему директора. Вони з’ясували, що протягом 2014-2015 років чоловік регулярно вносив фіктивні відомості в табелі обліку робочого часу, внаслідок чого здійснювались незаконне нарахування і виплата заробітної плати тим «працівникам», які лише числилися на папері, проте фактично не виконували свої професійні обов`язки.

До відповідальності притягнуть всіх фігурантів шахрайської схеми, навіть «мертвих душ», які перебували в той час за кордоном.

Про це повідомляє PRESS-ЦЕНТР із посиланням на teren.in.ua.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.