ДИРЕКТОР ШКОЛИ ДВА РОКИ НАЖИВАВСЯ НА «МЕРТВИХ ДУШАХ»

Він отримував зарплатню двох вчителів, які працювали в школі тільки «на папері».

У селі Ланівці, Борщівського району Тернопільщини, директор загальноосвітньої школи отримував зарплату двох вчителів, які нібито працювали в навчальному закладі. Обидва фіктивні вчителі в цей час працювали за кордоном і жодного разу навіть не з’явилися на місці офіційної роботи.

Правоохоронці викрили шахрайську схему директора. Вони з’ясували, що протягом 2014-2015 років чоловік регулярно вносив фіктивні відомості в табелі обліку робочого часу, внаслідок чого здійснювались незаконне нарахування і виплата заробітної плати тим «працівникам», які лише числилися на папері, проте фактично не виконували свої професійні обов`язки.

До відповідальності притягнуть всіх фігурантів шахрайської схеми, навіть «мертвих душ», які перебували в той час за кордоном.

Про це повідомляє PRESS-ЦЕНТР із посиланням на teren.in.ua.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…