ДИРЕКТОР ШКОЛИ ДВА РОКИ НАЖИВАВСЯ НА «МЕРТВИХ ДУШАХ»

Він отримував зарплатню двох вчителів, які працювали в школі тільки «на папері».

У селі Ланівці, Борщівського району Тернопільщини, директор загальноосвітньої школи отримував зарплату двох вчителів, які нібито працювали в навчальному закладі. Обидва фіктивні вчителі в цей час працювали за кордоном і жодного разу навіть не з’явилися на місці офіційної роботи.

Правоохоронці викрили шахрайську схему директора. Вони з’ясували, що протягом 2014-2015 років чоловік регулярно вносив фіктивні відомості в табелі обліку робочого часу, внаслідок чого здійснювались незаконне нарахування і виплата заробітної плати тим «працівникам», які лише числилися на папері, проте фактично не виконували свої професійні обов`язки.

До відповідальності притягнуть всіх фігурантів шахрайської схеми, навіть «мертвих душ», які перебували в той час за кордоном.

Про це повідомляє PRESS-ЦЕНТР із посиланням на teren.in.ua.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...