XОЛОВІК «НАКРАВСЯ» ДО КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Із заявою про крадіжку дизельного пального до Монастириського райвідділу міліції звернувся директор одного із сільгосппідприємств. На місце події одразу виїхала слідчо-оперативна група. За словами керівника місцевого райвідділу міліції Андрія Гожія, вони перевірили на причетність до скоєння злочину усіх робітників підприємствата знайшли злодія

В помешканні одного з працівників правоохоронці виявили 430 літрів дизельного пального на суму 7735 гривень.

У ході розслідування стало відомо, що впродовж двох місяців, він систематично зливав та виносив у каністрах дизельне пальне з території підприємства. Крадене чоловік продавав сусідам, розповідаючи, що його отримав за дешевою ціною на фірмі, де працює.

У скоєному горе-бізнесмен зізнався.

Подія внесена до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 185 частина 1 – крадіжка.

Триває розслідування.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…