XОЛОВІК «НАКРАВСЯ» ДО КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Із заявою про крадіжку дизельного пального до Монастириського райвідділу міліції звернувся директор одного із сільгосппідприємств. На місце події одразу виїхала слідчо-оперативна група. За словами керівника місцевого райвідділу міліції Андрія Гожія, вони перевірили на причетність до скоєння злочину усіх робітників підприємствата знайшли злодія

В помешканні одного з працівників правоохоронці виявили 430 літрів дизельного пального на суму 7735 гривень.

У ході розслідування стало відомо, що впродовж двох місяців, він систематично зливав та виносив у каністрах дизельне пальне з території підприємства. Крадене чоловік продавав сусідам, розповідаючи, що його отримав за дешевою ціною на фірмі, де працює.

У скоєному горе-бізнесмен зізнався.

Подія внесена до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 185 частина 1 – крадіжка.

Триває розслідування.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.