В ТЕРНОПОЛІ ДВОЄ МОЛОДИКІВ ДО СМЕРТІ ПОБИЛИ ЧОЛОВІКА

За підозрою у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, тернопільські правоохоронці затримали двох жителів обласного центру. Жертвою молодиків став 47-річний тернополянин.

Як повідомив начальник Тернопільського міськвідділу внутрішніх справ Петро Гукалюк, підозрюваним інкримінують частину другу статті 121 ККУ. Їх затримано згідно статті 208 Кримінально-процесуального кодексу.

Повідомлення про смерть потерпілого надійшло до правоохоронців з реанімаційного відділення КТЗОР “Тернопільська університетська лікарня”, куди потерпілий у коматозному стані був доправлений 13 жовтня. Медицина виявилася безсилою. За декілька днів чоловік, не приходячи до тями, помер.

Судово-медична експертиза підтвердила припущення медиків та правоохоронців – смерть була насильницькою. Міліціонери розпочали оперативно-слідчі дії у ході яких з’ясували, що тілесні ушкодження потерпілому нанесли двоє тернополян 1988 та 1994 років народження.

Підозрювані на даний час відмовляються від дачі свідчень, тому невідомо, що стало причиною конфлікту між ними та потерпілим. Проте молодики зізнаються, що з жертвою раніше не були знайомі.
Триває досудове розслідування.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...