В ТЕРНОПОЛІ ДВОЄ МОЛОДИКІВ ДО СМЕРТІ ПОБИЛИ ЧОЛОВІКА

За підозрою у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, тернопільські правоохоронці затримали двох жителів обласного центру. Жертвою молодиків став 47-річний тернополянин.

Як повідомив начальник Тернопільського міськвідділу внутрішніх справ Петро Гукалюк, підозрюваним інкримінують частину другу статті 121 ККУ. Їх затримано згідно статті 208 Кримінально-процесуального кодексу.

Повідомлення про смерть потерпілого надійшло до правоохоронців з реанімаційного відділення КТЗОР “Тернопільська університетська лікарня”, куди потерпілий у коматозному стані був доправлений 13 жовтня. Медицина виявилася безсилою. За декілька днів чоловік, не приходячи до тями, помер.

Судово-медична експертиза підтвердила припущення медиків та правоохоронців – смерть була насильницькою. Міліціонери розпочали оперативно-слідчі дії у ході яких з’ясували, що тілесні ушкодження потерпілому нанесли двоє тернополян 1988 та 1994 років народження.

Підозрювані на даний час відмовляються від дачі свідчень, тому невідомо, що стало причиною конфлікту між ними та потерпілим. Проте молодики зізнаються, що з жертвою раніше не були знайомі.
Триває досудове розслідування.


Повернутися
31.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.