ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №39
Те, що Україна рухається надто повільно або не туди, пов’язано великою мірою із тим, що у суспільстві переплутались ролі. Народ очікує, що чиновники закомандують і приведуть його у щасливе майбутнє. Та досвід останніх років яскраво свідчать, що вони (себто, чиновники) на це не здатні. Не здатні бачити перспективу, не здатні думати, зрештою, не здатні поставити суспільне понад особистим, а людське вище тваринного.
Українці загалом добродушно ставляться до тварин. Навіть собаку, який погано сторожить господарство, не обов’язково виганяють. Але що робити, якщо собака не тільки не помагає — від сусідських псів не захищає, а й сам господарських курей їсть, а якщо його посварити — ще й на господаря гарчить і зуби скалить..? Мабуть, перед якимись радикальними мірами, варто спробувати приручити, видресирувати. Не вийшло пряником — спробувати батогом.
Тому справжній український господар має взяти віжки і зайняти належне йому місце — того, хто спрямовує і задає темп — погонича, а не тяглової сили, пана, а не слуги. І минуться вибори, і осяде вся каламуть, і залишиться Україна ...
← Повернутися
