АНЕКДОТИ №39

— Хочу покінчити життя самогубством.

— І що обрав? Кулю в скроню? Петлю? Отруту?

— Ні, так імовірність вижити занадто висока. Краще спробую пройти без черги в поліклініці.

* * *

— Як бурхливо розвивається преса: ще зовсім недавно вона була вся чорно-біла, а сьогодні вже кольорова.

— Ага, тільки переважно жовта.

* * *

Я ще не полковник, а мені вже ніхто не пише.

* * *

Якщо людина в усьому бачить негатив, то їй потрібен проявник у вигляді горілки або спирту.

* * *

Хлопець з не дуже красивою дівчиною застряг у ліфті.

Вона: — Молодий чоловіче! Якщо ви спробуєте мене поцілувати, я закричу!

Він: — Я теж!

Хотіла впасти в обійми Морфея, але Діоніс виявився спритнішим.

* * *

Який же Путін егоїст. Еболу вже побороли, тепер він хоче ІДІЛ знищити — щоб залишитися єдиним у списку світового зла.

* * *

Жовтень — це коли вранці січень, а вдень — травень.

* * *

— От чорт, грошей геть немає. Що ж робити?! Все процвиндрили...

— Дякую за доповідь, міністре фінансів.

* * *

Мінус на мінус дає плюс тільки в математиці. У всіх інших випадках виходить просто подвійний капець.

* * *

Коли я лягаю в ліжко, я думаю про все хороше, що сталося зі мною протягом дня. Наприклад, що я нарешті ліг у ліжко.

* * *

У білорусів хоч є надія змінити президента, бо колись ним стане Коля Лукашенко.

Росіянам гірше. У Путіна-то сина немає...

* * *

Мало кому відомо, що справжня назва операції російських військ у Сирії називається «Буря в сортирі».

***

Криза... Шоста ранку... Зустрічаються два двірники.

Один на другого довго дивиться і каже:

— У вас таке обличчя знайоме ...

А другий у відповідь:

— ... А ви в якому банку працювали?

* * *

Приходить чоловік із синцем під оком до травматолога.

— На що скаржитеся?

— На ноги, лікарю. Дружина зі сковородою наздогнала!

* * *

— Мамо, я все з’їв!

— Ось тому ми й хочемо, щоб ти вже жив окремо.

* * *

— Я жодного разу не спізнювався на роботу.

— У чому твій секрет?

— Я безробітний.

***

В аеропорту біля стійки реєстрації.

— Скажіть, будь ласка, а ви можете одну мою валізу відправити у

Лондон, а другу — в Хабаровськ?

— Ні, ми таких послуг не надаємо.

— Це добре. А то в іншому аеропорту тиждень тому мені так і зробили.

* * *

— Виходь за мене заміж!

— Чоловік, за якого я вийду, повинен бути відважний і кмітливий!

— А ти вже не пам’ятаєш, як я врятував тебе, коли ти тонула?

— Так, ти відважний, але це ще не означає, що ти кмітливий.

— А як ти гадаєш, хто човен перевернув?

* * *

Чоловік у коханки на кухні чай п’є.

— Нагостри ножі, а то чоловікові ніколи ...

Коханець точить і думає:

— А хто ж у мене вдома ножі точить?!

 


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...