ТЕРНОПІЛЬ АТАКУЮТЬ… ЩУРІ І ТАРГАНИ!

Тернополяни все частіше звертаються у службу дезінфекції через щурів, тарганів та клопів. Експерти кажуть, що найважче знищити "транзитних" тарганів, яких з собою привозять мігранти та тарганів-прусаків, яких у США використовують для перегонів.

- Найбільше проблема у Тернополі з "транзитними" тарганами, яких до нас привозять афроамериканці, - розповідає директор обласного комунального об'єднання "Профілактичної дезінфекції " Ігор М'яковський. - Ці таргани більші за наших, вони можуть бути завдовжки до чотирьох сантиметрів. І вивести їх дуже складно, бо наші засоби на них не діють. Вони дуже живучі.

Таких тарганів можна вивести хімічним способом, але спеціалісти кажуть, що це дуже складно, оскільки  газ, яким травлять тарганів, небезпечний для людей.

- Щоб використовувати хімічні способи, потрібно, щоб мешканці переїхали з квартири хоча б на день, - продовжує пан М'яковський. - І газ може потрапити у інші квартири чи на сходову через щілинки, витяжки. Щодо тарганів-прусаків, то їх вивести теж дуже важко. У США за винайдення надійного і безпечного способу знищення цих тарганів дають винагороду в мільйон доларів. І жодна країна ще не знайшла способу їх знищити.

Відповідно до даних статистики цього року у осінню пору в "Профілактичну дезінфекцію" звернулось 450 тернополян, а минулого року за такий самий період часу лише 162 особи. При цьому комунальне об'єднання ще має 1400 договорів з різними підприємствами, закладами харчування. За умовами таких договорів спеціалісти щомісяця проводять дезінфекцію.

Не менше викликів отримують у службі дезінфекції і через щурів. Протягом цьогорічного осіннього періоду з проханням знищити щурів звернулось 580 тернополян. Минулого року таких звернень було 268. І ще близько 3000 договорів.

- Щурі, особливо в осінній період, мігрують у приміщення, - Ігор Мяковський. - Цього року ми мали багато викликів. Тернополяни скаржаться на щурів у підвалах та у будинках. Причиною такої кількості гризунів є відсутність дощу, адже у дощову погоду гине близько 40% щурів.

Раніше спеціалісти використовували 300 кг отрути для щурів, а тепер вдвічі більше - 600 кг.

- 19 жовтня ми завершили знищення гризунів на відкритій території, - каже директор. - Ми чистили територію біля Тернопільського ставу, вулиці Білецька, Руська, Чумацька, парк Топільче та Шевченка, "Острівець закоханих", район Циганки. А вчора до нас звертались мешканці так званої хрущовки. Гризуни прогризли трубу в будинку і вилізли через неї в туалеті квартири. Був ще такий випадок, що щур виліз прямо в унітазі.

Ще одна проблема - клопи, які живуть у наших подушках. У спецслужбу стосовно клопів в осінній період звернулось 150 тернополян.

- Вони дуже шкідливі для людей, - пояснює Ігор Мяковський. - Вони кусають людину, а потім може бути алергія чи ще гірше. Але їх можна знищити повністю як фізичним, так і хімічним способом. Але потрібно, щоб люди на добу покинули квартиру, поки не вивітриться отрута. Але в гуртожитках ми не працюємо, адже тоді потрібно просити покинути на добу усіх мешканців, щоб ніхто не отруївся.

Знищити клопів можна і самостійно. Клопи бояться пари і високих температур, додає чоловік.

 


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...