ОЛЕГ ЯЦИКОВСЬКИЙ ПОСАДИВ 4 ТИСЯЧІ КУЩІВ ШИПШИНИ

   Садівник з Ангелівки Олег Яциковський уже посадив 4 тисячі кущів ягід. Розповідає, що шипшина невибаглива, а щільне насадження створює додатковий захист для інших культур.

«Я вже починаю садити промислову шипшину на ягоду. Нині є великий запит на шипшину. Тому, зараз – осінню висаджую. Купляють саму ягоду. Ягоди шипшини збираються уже після перших морозів у жовтні-листопаді. Висаджуються сорти, які не мають колючок», – розповідає чоловік.  

Садівник зазначив, що осінню висаджує 4 тисячі кущів шипшини. Рослини виконують і захисну функцію: «Саджу гектар смородини та обсаджую його шипшиною. Туди не забіжить заєць чи інший звір, бо має щільну посадку. Її висаджується 40-50 см і виростає 2,5 метри вгору».

Плоди деяких видів шипшини містять багато вітаміну С та каротину. Шипшину використовують у народній медицині, лікують захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, гіпертонію, вітамінози, а також роблять різноманітні чаї, сиропи та відвари.

Шкідники шипшину не зачіпають. Але найбільшим «ворогом» вважають личинку хруща. Ефективним методом боротьби, вважає пан Олег, є аміачна вода, бо інші засоби не допомагають.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...