ПРОСТИЙ СЕКРЕТ: АЛОЕ, МОРКВА, МЕД

Як приготувати коктейль від анемії і «задобрити» ним свій низький гемоглобін

 Слабкість, запаморочення, сонливість, головний біль, задишка, блідість шкіри... Всі ці ознаки можуть свідчити про анемію — низький рівень гемоглобіну в крові, в результаті чого страждають тканини й органи всього організму. На запитання, чому так відбувається і як виправити ситуацію, у кожному конкретному випадку компетентно відповість лише лікар. Тож без консультації із фахівцем жодних ліків і спеціальних процедур краще собі не призначати. Але можна спробувати підвищити гемоглобін народними засобами — добре знаними і перевіреними.

Наприклад, додавати до раціону суміш із лимона, алое і меду. Візьміть склянку рідкого меду, 5 листків алое й один лимон. Попередньо листя алое впродовж трьох днів потрийте в холодильнику. Відтак пропустіть їх разом з лимоном через м’ясорубку, а в отриману масу додайте мед. Добре перемішайте. Оптимально вживати столову ложку суміші тричі на день. Тривалість такої лікувально-профілактичної терапії — від одного до трьох місяців.

Ще один дієвий рецепт — молоко і морквяний сік. Для приготування напою візьміть половину склянки щойно прокип’яченого молока і півсклянки свіжого морквяного соку. Такий «коктейль» необхідно випивати натщесерце. До прийому їжі краще почекати бодай дві години.

Добре підвищує гемоглобін настій шипшини. Додайте в склянку теплого шипшинового чаю чайну ложку меду і сік лимону. Випивайте вранці перед їжею.

А суміш меду, волоських горіхів та журавлини смакуватиме навіть малечі. Візьміть по столовій ложці кожного з цих інгредієнтів і перемішайте у блендері.

 «Серце стукає тривожно...»

Як попередити інфаркт міокарда

Серцево–судинні захворювання — на першому місці серед причин смертності в усьому світі. А діагноз «інфаркт міокарда» звучить, як вирок. Однак лікарі стверджують: у більшості випадків хворого з гострим серцевим нападом можна врятувати від фатальних наслідків, якщо вчасно надати необхідну медичну допомогу. Однак багато залежить і від самого пацієнта. Тож кожному важливо знати, як уникнути загрози і що змінити у власному способі життя, аби не спіткало лихо.

Коли нітрогліцерин не діє...

За словами лікаря–кардіолога, кандидата медичних наук Ірини Славинської, про загрозу інфаркту міокарда у багатьох випадках попереджає стан, що його лікарі називають «передінфаркт». Якщо його вчасно завважити і пролікувати — важких наслідків можна уникнути. Але як розпізнати цей стан?

 — Про те, що наближається гостра серцева криза, тобто інфаркт, попере­джати може напад стенокардії (раптовий біль у грудях), — розповідає Ірина Дмитрівна. — Особливо має насторожити, якщо раніше таких нападів не було. А якщо були, то цього разу вони значно інтенсивніші, триваліші. Нітро­гліцерин (рятівник від серцевої кризи) або перестає діяти взагалі, або ефект від цього препарату різко зменшується. Змінюється локалізація болю (хоча зазвичай напади стенокардії у хворого мають стабільний характер).

Стривожити має і поява так званої стенокардії спокою (цей стан виникає вночі або рано–вранці, коли людина практично не рухається), особливо якщо раніше у хворого мала місце лише стенокардія напруження (напад болю під час інтенсивного фізичного навантаження).

Ірина Славинська каже, що симптомами передінфаркту можуть бути часта втомлюваність, слабкість, відчуття тривоги. Але зазвичай у людини такі симптоми рідко викликають підозри, бо пере­втома і кепський настрій не дивина для багатьох. І якщо при цьому людину ніколи раніше не турбували сердечні недуги, то на такі «незначні» проблеми, як безсилля чи сум, вона навряд чи зверне увагу.

Хвилі болю і неспокій

Але симптом, який точно не вдасться проігнорувати, — це біль. Він один із найбільш промовистих передвісників інфаркту міокарда. Як правило, біль такий інтенсивний, що його не сила терпіти. Цим він відрізняється від звичайного нападу стенокардії. Найчастіше біль при інфаркті має стискуючий характер. Рідше — пекучий, ріжучий, як відчуття поколювання. У більшості випадків цей біль локалізується за грудиною, в області серця. Іноді він з’являється у лівій руці чи лівому плечі, а потім поширюється на область груднини і серця.

Як зауважує кардіолог, біль при інфаркті має хвилеподібний характер: то посилюється, то стає слабшим. Він може тривати кілька годин, іноді — навіть добу і більше. «Характерна особливість болю при інфаркті міокарда — його емоційне забарвлення, — пояснює лікар. — У деяких хворих з’являється відчуття страху смерті. Людина в такому стані збуджена, неспокійна. Намагаючись зменшити біль, метушиться по кімнаті, кричить. Потім настає різка слабкість».

Знеболювальні, аспірин і «золотий» час

Але бувають випадки, коли інфаркт підкрадається тихо, без болю. Тому хворий може не підозрювати про небезпеку, що насувається. Майже третина нападів відбувається саме так.

— При «німому» інфаркті людина справді не відчуває больового дискомфорту. Настає слабкість, на шкірі виступає холодний піт. Але оскільки біль не докучає, хворий рідко здогадується, що загроза близько. І може «переносити» інфаркт на ногах. Захворювання виявляють випадково — під час ЕКГ–дослідження, яке лікар призначає задля профілактики. На серці після інфаркту залишається рубець.

 Як правильно поводити себе при небезпечних симптомах? «Найперше — негайно викликати «швидку допомогу». Що раніше людина звернеться по допомогу, то вищі шанси на те, що інфаркту вдасться уникнути, — каже Ірина Дмитрівна. — До приїзду лікаря хворий має дотримуватися постільного режиму. Нітрогліцерин під язик потрібно класти через кожні 5 хвилин. Варто також випити аспірин, якщо до цього препарату у хворого немає протипоказань (скажімо, виразки шлунка). Стануть у нагоді знеболювальні засоби, які мають бути у кожній домашній аптечці (аналгін, спазган, баралгін).

Найважливішим при інфаркті є час. Дорога кожна хвилина. Лікарі говорять про так зване «терапевтичне вікно», яке триває 6–12 годин після появи болю. У цей період, завдяки лікуванню, зокрема тромболітичними препаратами, можна практично повністю відновити уражену ділянку серцевого м’яза.

І найголовніше — як попередити це загрозливе захворювання? Лікарі одностайні: варто насамперед усунути фактори ризику, які сприяють розвитку інфаркту. Слід вести активніший спосіб життя, займатися спортом (у розумних, допустимих для кожного межах), контролювати вагу тіла, відмовитися від шкідливих звичок. Якщо маєте підвищений артеріальний тиск — порадьтеся з лікарем, як його стабілізувати. Як медикаментозну профілактику Ірина Славинська радить аспірин — цей препарат здатен попереджати утворення тромбів. Аспірин недовго циркулює у крові, але його ефект тривалий, бо призводить до незворотних змін у тромбоцитах. Тому зазвичай достатньо приймати його один раз на добу. Але дозу ліків неодмінно має підібрати лікар.

МАЙТЕ НА УВАЗІ

Фактори, які пришвидшують розвиток інфаркту міокарда:

Спадковість. Якщо хоча б у одного з ваших рідних (батьків, дідуся, бабусі) є захворювання серця, то ваш ризик захворіти на інфаркт зростає. Особливо, якщо у родичів хвороба почалася до 55 років.

Підвищений рівень холестерину в крові. Час від часу перевіряйте цей показник, зменшуйте кількість тваринних жирів у раціоні.

Куріння. Не можна ігнорувати цю шкідливу звичку, яка дуже часто призводить до хвороб серця, в тому числі — інфаркту. Намагайтеся її позбутися.

Надмірна вага, малорухливий спосіб життя. Лікарі радять якомога більше рухатися: гуляти, влаштовувати пробіжки. Щодо ваги, то найкраще для здоров’я, коли вона відповідає показнику — зріст у сантиметрах мінус сто.

Підвищений артеріальний тиск. Показник понад 140/90 мм рт.ст. має стати приводом для консультації з лікарем.

Цукровий діабет. Контролюйте рівень глюкози у крові, дотримуйтеся спеціальної дієти.

Ішемічна хвороба серця, атеросклероз. Дотримуйтеся лікувальних заходів, які призначає лікар.

ФАКТ

Як свідчить «медична статистика», чоловіки хворіють на інфаркт міокарда частіше, ніж жінки. Сильна стать стикається з цією проблемою у віці від 40 до 60 років. У жінок такі проблеми з серцем починаються найчастіше після 50 років.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...