СТО КАРТИН ДЛЯ БІЙЦІВ

На Тернопільщині художники для підтримки учасників АТО намалювали сотню картин

 Перший Всеукраїнський живописний пленер «Байда – SICH. Вишнівець-2015» на підтримку захисників України завершився 22 жовтня на Збаражчині. Тривав він з 12 жовтня.

«Митці-живописці з перших днів Революції Гідності і до сьогодні – в рядах борців за нашу свободу. І живописний пленер «Байда – SICH. Вишнівець-2015» — підтвердження цьому. Сьогодні ми засвідчуємо спільною мистецькою працею – ми Козацького роду, ми свідомі нашої правди, ми достойні кращої долі для нас та наших нащадків», — зазначив керівник пленеру, голова Теребовлянської громадської організації «Меморіал ім. Василя Стуса Микола Шевчук.

Десятеро художників із 7 областей країни мали змогу малювати з натури на околицях Збаража і Вишнівця. Митці працювали щодня за будь-яких погодних. Результатом стали 100 полотен, репрезентовані у виставковому залі Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Гроші від реалізації частини картин митці передали на потреби українського війська.

Ідею започаткувати історичний проект для вшанування пам’яті Дмитра-Байди Вишневецького, запропонував голова Тернопільської ОДА Степан Барна. Керівник області звернувся до Миколи Шевчука, як досвідченого організатора подібних живописних пленерів, заслуженого художника України Богдана Ткачика із пропозицією продумати реалізацію майбутнього живописного проекту на Тернопільщині. Микола Шевчук одразу запропонував свій, вдалий і остаточний варіант назви майбутнього живописного пленеру — «Байда-SICH. Вишнівець-2015».


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...