Через нашу область пройде «Вишиваний шлях»

Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» розпочала роботу над Всеукраїнським соціальним проектом «Вишиваний шлях», основною метою якого є створення соціального туристичного маршруту, що пройде через всю Україну з Ужгорода до Харкова, об’єднає західні та східні регіони України, та стане символом соборності держави.

Туристичний маршрут «Вишиваний шлях» пройде переважно через сільську місцевість, що сприятиме розвитку сільських територій, популяризації органічного сільського господарства, економічному зростанню та наповненню місцевих бюджетів, створенню нових робочих місць, розвитку наявної та створенню нової інфраструктури у селі. Популяризуючи здоровий спосіб життя та активний зелений туризм, маршрут можна буде пройти пішки, або ж проїхати велосипедом через мальовничі краєвиди сільської місцевості та значущі культурні, історичні, архітектурні й природні пам’ятки. Наразі задля реалізації проекту «Вишиваний Шлях» команда працює над збором та аналізом інформації про існуючі піші та вело- маршрути, а також туристичну інфраструктуру, об’єкти та місця для ночівлі в 11 областях України, через які пройде Вишиваний Шлях, а саме: Закарпатській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Житомирській, Київській, Черкаській, Полтавській та Харківській областях.

 
 

Повернутися
05.03.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...