НА МОНАСТИРИЩИНІ — «САМОГОННИЙ ЦЕХ»

  Працівники управління протидії економічній злочинності обласного управління внутрішніх справ задокументували протиправну діяльність 45-річного мешканця села Ковалівка Монастириського району Тернопільської області. Чоловік на власному господарстві налагодив підпільний міні-цех з виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв.

Небезпечний для здоров’я товар підприємливий ділок виготовляв сам та зберігав у пластикових каністрах. Над «рецептом» фальсифікату 45-тирічний селянин недовго розмірковував — до спирту додавав воду і розливав це у пляшки з-під популярних брендів горілки. Продавав пляшку за 20 гривень. Місцем збуту обрав ринок у райцентрі.

 Правоохоронці припинили незаконну торгівлю ділка. У помешканні селянина оперативники виявили 50 літрів спиртосуміші, розлитої по каністрах, та 130 пляшок з наклейками різних виробників лікеро-горілчаних виробів. Вилучили працівники міліції й акцизні марки, спиртометр, лійки та інше приладдя, необхідне для виготовлення фальсифікату.

За фактом злочину відкрито кримінальне провадження згідно частини 1 статті 199 ККУ – збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів. Санкція статті передбачає позбавлення волі строком до семи років.

Міліціонери встановлюють шляхи надходження до підозрюваного спирту та фальсифікованої акцизної продукції. Триває розслідування.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...