НА МОНАСТИРИЩИНІ — «САМОГОННИЙ ЦЕХ»

  Працівники управління протидії економічній злочинності обласного управління внутрішніх справ задокументували протиправну діяльність 45-річного мешканця села Ковалівка Монастириського району Тернопільської області. Чоловік на власному господарстві налагодив підпільний міні-цех з виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв.

Небезпечний для здоров’я товар підприємливий ділок виготовляв сам та зберігав у пластикових каністрах. Над «рецептом» фальсифікату 45-тирічний селянин недовго розмірковував — до спирту додавав воду і розливав це у пляшки з-під популярних брендів горілки. Продавав пляшку за 20 гривень. Місцем збуту обрав ринок у райцентрі.

 Правоохоронці припинили незаконну торгівлю ділка. У помешканні селянина оперативники виявили 50 літрів спиртосуміші, розлитої по каністрах, та 130 пляшок з наклейками різних виробників лікеро-горілчаних виробів. Вилучили працівники міліції й акцизні марки, спиртометр, лійки та інше приладдя, необхідне для виготовлення фальсифікату.

За фактом злочину відкрито кримінальне провадження згідно частини 1 статті 199 ККУ – збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів. Санкція статті передбачає позбавлення волі строком до семи років.

Міліціонери встановлюють шляхи надходження до підозрюваного спирту та фальсифікованої акцизної продукції. Триває розслідування.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…