НА МОНАСТИРИЩИНІ — «САМОГОННИЙ ЦЕХ»

  Працівники управління протидії економічній злочинності обласного управління внутрішніх справ задокументували протиправну діяльність 45-річного мешканця села Ковалівка Монастириського району Тернопільської області. Чоловік на власному господарстві налагодив підпільний міні-цех з виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв.

Небезпечний для здоров’я товар підприємливий ділок виготовляв сам та зберігав у пластикових каністрах. Над «рецептом» фальсифікату 45-тирічний селянин недовго розмірковував — до спирту додавав воду і розливав це у пляшки з-під популярних брендів горілки. Продавав пляшку за 20 гривень. Місцем збуту обрав ринок у райцентрі.

 Правоохоронці припинили незаконну торгівлю ділка. У помешканні селянина оперативники виявили 50 літрів спиртосуміші, розлитої по каністрах, та 130 пляшок з наклейками різних виробників лікеро-горілчаних виробів. Вилучили працівники міліції й акцизні марки, спиртометр, лійки та інше приладдя, необхідне для виготовлення фальсифікату.

За фактом злочину відкрито кримінальне провадження згідно частини 1 статті 199 ККУ – збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів. Санкція статті передбачає позбавлення волі строком до семи років.

Міліціонери встановлюють шляхи надходження до підозрюваного спирту та фальсифікованої акцизної продукції. Триває розслідування.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.