НА МОНАСТИРИЩИНІ — «САМОГОННИЙ ЦЕХ»

  Працівники управління протидії економічній злочинності обласного управління внутрішніх справ задокументували протиправну діяльність 45-річного мешканця села Ковалівка Монастириського району Тернопільської області. Чоловік на власному господарстві налагодив підпільний міні-цех з виготовлення фальсифікованих алкогольних напоїв.

Небезпечний для здоров’я товар підприємливий ділок виготовляв сам та зберігав у пластикових каністрах. Над «рецептом» фальсифікату 45-тирічний селянин недовго розмірковував — до спирту додавав воду і розливав це у пляшки з-під популярних брендів горілки. Продавав пляшку за 20 гривень. Місцем збуту обрав ринок у райцентрі.

 Правоохоронці припинили незаконну торгівлю ділка. У помешканні селянина оперативники виявили 50 літрів спиртосуміші, розлитої по каністрах, та 130 пляшок з наклейками різних виробників лікеро-горілчаних виробів. Вилучили працівники міліції й акцизні марки, спиртометр, лійки та інше приладдя, необхідне для виготовлення фальсифікату.

За фактом злочину відкрито кримінальне провадження згідно частини 1 статті 199 ККУ – збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, голографічних захисних елементів. Санкція статті передбачає позбавлення волі строком до семи років.

Міліціонери встановлюють шляхи надходження до підозрюваного спирту та фальсифікованої акцизної продукції. Триває розслідування.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.