ЗЛОДІЙ… НА ПЕНСІЇ

 На Бучачині 62-річний водій заплямував свою професійну репутацією крадіжкою. Отримати вигоду від вкраденого міндобрива він не встиг, а от кримінальну справу в такому поважному віці «заробив».

Підприємство, на якому працює підозрюваний, довірило йому перевезти десять мішків мінеральних добрив вагою близько тонни кожен.

Вже при розвантажуванні з’ясувалося, що одного мішка не вистачає. Про це охоронці підприємства повідомили міліціонерів.

У крадіжці одразу запідозрили саме водія, адже доступу до вантажу ніхто зі сторонніх не мав. Чоловік у скоєному зізнався. Дорогою до місця призначення один з мішків він вивантажив й планував пізніше за ним повернутися.

Дії недобросовісного водія міліціонери кваліфікувал за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України – крадіжка.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.