ЗЛОДІЙ… НА ПЕНСІЇ

 На Бучачині 62-річний водій заплямував свою професійну репутацією крадіжкою. Отримати вигоду від вкраденого міндобрива він не встиг, а от кримінальну справу в такому поважному віці «заробив».

Підприємство, на якому працює підозрюваний, довірило йому перевезти десять мішків мінеральних добрив вагою близько тонни кожен.

Вже при розвантажуванні з’ясувалося, що одного мішка не вистачає. Про це охоронці підприємства повідомили міліціонерів.

У крадіжці одразу запідозрили саме водія, адже доступу до вантажу ніхто зі сторонніх не мав. Чоловік у скоєному зізнався. Дорогою до місця призначення один з мішків він вивантажив й планував пізніше за ним повернутися.

Дії недобросовісного водія міліціонери кваліфікувал за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України – крадіжка.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...