ЗНИКЛОГО МАЛЮКА ШУКАЛА МІЛІЦІЯ, А ЗНАЙШЛА… ВОРОЖКА

Інцидент трапився на хуторі Трачуки Кременецького району на Тернопільщині. Правоохоронцям, рятувальникам та родичам впродовж восьми годин довелося розшукувати малого непосиду, який вирішив піти погуляти.

Того дня, поки батьки відлучилися у справах, з малим залишилася бабуся. Однак поки жінка поралася по господарству, не помітила, як дитини не стало. Спочатку родичі малюка намагалися знайти його самотужки. Коли зрозуміли, що самі ради не дадуть, звернулися до правоохоронців.

- Нам подзвонила бабуся хлопчика десь близько сьомої години вечора і повідомила про те, що зникла дитина, - розповідає начальник Кременецького райвідділу міліції Володимир Галевич. – Вона сказала, що дитина зникла раптово, що вона його залишила нібито на кілька хвилин, а коли повернулася, то його вже не було. Коли хлопчик вийшов на подвір’я – не помітила.

На пошуки дитини кинулися чи не усі спеціалісти району, близько 60 чоловік – правоохоронці, надзвичайники, бійці батальйону «Тернопіль», місцеві мешканці. Спочатку прочісували городи, обійстя на хуторі, потім кинулися в ліс та в поле. Попросили про допомогу і місцевого лісничого, оскільки він краще орієнтувався на місцевості.

Чоловік якраз і згадав, що має знайому ворожку, про чудодійні сили котрої давно іде розголос далеко за межами району. Вона і вказала батькам малюка, де саме слід його шукати. Виявляється, увесь цей час, а пошуки тривали понад вісім годин, малий спав у борозні за 150 метрів від хати. Його одразу оглянули лікарі – оскільки був тепло одягнений, то навіть не застудився.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.