ЗНИКЛОГО МАЛЮКА ШУКАЛА МІЛІЦІЯ, А ЗНАЙШЛА… ВОРОЖКА

Інцидент трапився на хуторі Трачуки Кременецького району на Тернопільщині. Правоохоронцям, рятувальникам та родичам впродовж восьми годин довелося розшукувати малого непосиду, який вирішив піти погуляти.

Того дня, поки батьки відлучилися у справах, з малим залишилася бабуся. Однак поки жінка поралася по господарству, не помітила, як дитини не стало. Спочатку родичі малюка намагалися знайти його самотужки. Коли зрозуміли, що самі ради не дадуть, звернулися до правоохоронців.

- Нам подзвонила бабуся хлопчика десь близько сьомої години вечора і повідомила про те, що зникла дитина, - розповідає начальник Кременецького райвідділу міліції Володимир Галевич. – Вона сказала, що дитина зникла раптово, що вона його залишила нібито на кілька хвилин, а коли повернулася, то його вже не було. Коли хлопчик вийшов на подвір’я – не помітила.

На пошуки дитини кинулися чи не усі спеціалісти району, близько 60 чоловік – правоохоронці, надзвичайники, бійці батальйону «Тернопіль», місцеві мешканці. Спочатку прочісували городи, обійстя на хуторі, потім кинулися в ліс та в поле. Попросили про допомогу і місцевого лісничого, оскільки він краще орієнтувався на місцевості.

Чоловік якраз і згадав, що має знайому ворожку, про чудодійні сили котрої давно іде розголос далеко за межами району. Вона і вказала батькам малюка, де саме слід його шукати. Виявляється, увесь цей час, а пошуки тривали понад вісім годин, малий спав у борозні за 150 метрів від хати. Його одразу оглянули лікарі – оскільки був тепло одягнений, то навіть не застудився.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…