ЗНИКЛОГО МАЛЮКА ШУКАЛА МІЛІЦІЯ, А ЗНАЙШЛА… ВОРОЖКА

Інцидент трапився на хуторі Трачуки Кременецького району на Тернопільщині. Правоохоронцям, рятувальникам та родичам впродовж восьми годин довелося розшукувати малого непосиду, який вирішив піти погуляти.

Того дня, поки батьки відлучилися у справах, з малим залишилася бабуся. Однак поки жінка поралася по господарству, не помітила, як дитини не стало. Спочатку родичі малюка намагалися знайти його самотужки. Коли зрозуміли, що самі ради не дадуть, звернулися до правоохоронців.

- Нам подзвонила бабуся хлопчика десь близько сьомої години вечора і повідомила про те, що зникла дитина, - розповідає начальник Кременецького райвідділу міліції Володимир Галевич. – Вона сказала, що дитина зникла раптово, що вона його залишила нібито на кілька хвилин, а коли повернулася, то його вже не було. Коли хлопчик вийшов на подвір’я – не помітила.

На пошуки дитини кинулися чи не усі спеціалісти району, близько 60 чоловік – правоохоронці, надзвичайники, бійці батальйону «Тернопіль», місцеві мешканці. Спочатку прочісували городи, обійстя на хуторі, потім кинулися в ліс та в поле. Попросили про допомогу і місцевого лісничого, оскільки він краще орієнтувався на місцевості.

Чоловік якраз і згадав, що має знайому ворожку, про чудодійні сили котрої давно іде розголос далеко за межами району. Вона і вказала батькам малюка, де саме слід його шукати. Виявляється, увесь цей час, а пошуки тривали понад вісім годин, малий спав у борозні за 150 метрів від хати. Його одразу оглянули лікарі – оскільки був тепло одягнений, то навіть не застудився.


Повернутися
24.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Цими днями ми з вами вітатимемо одні одних словами «Христос Воскрес!-Воістину Воскрес!».

Якщо на мить зупинитися у круговерті щоденного життя і задуматися над цими словами – усе, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум’яття – настане мир, а де були брехня і кривда – запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б, кінець усього, – буде життя…

Скільки ми вже пережили неможливого, котре стало можливим для тих, хто твердо тримався віри. Великдень – це осердя нашої віри, підґрунтя нашої надії та зростання нашої любові.  

 Великдень завжди об’єднує всіх українців світу в єдину велику родину. Ми святимо паски, збираємося сім’ями, молимося за тих, хто зустрічає Великдень у окопах і бліндажах. Хай  їхні ангели-охоронці будуть з ними.   Подякуємо Господові і попросимо у Нього сили, віри і стійкості для кожного з нас. 

Вірю, що Бог завжди з тими, хто захищає Добро, хто захищає рідну землю. Тому знаю – Україна обов’язково переможе. З Божою допомогою!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!