ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №38

Хто, на вашу думку, є головним ворогом України? Ні, це не дурні, дороги й Росія. Це інше.Що, якщо у пошуках ворогів зайти не так далеко? Сформулювати запитання таким чином, аби замість «хто?» звучало «що?». Тоді по відповідь і до ворожок ходити не треба: головним і незнищенним ворогом України є власні комплекси та вперте і в’язке, як болото, невігластво. У тій війні, яку ми ще маємо шанс не програти, головною нашою зброєю мають стати знання, а окопами — бібліотеки та учбові класи.  

 Скажете, нам цього й попередні двадцять чотири роки не бракувало? Головний ворог знань не невігластво, а ілюзія знання. Ми всі ці роки думали, що Україна УЖЕ незалежна. Аж доки цю незалежність не довелося відстоювати — ціною тисяч життів своїх громадян — щоб зробити доконаним фактом… Ми думали, що знаємо свою історію. Допоки нам не довелося її не лише переосмислювати, а й творити самим. Ми думали, що все уже знаємо про свій менталітет. Аж доки самі не відкрили в собі справжніх, не шароварних, українців.

Україну ще тримає за ноги совок, головними проявами якого є безвідповідальність та корупція. Наші предковічні вади, які сплять десь дуже глибоко і готові в будь-який момент вилитись: у реалі чи на сторінках соцмереж у вигляді тривалих суперечок між розумними людьми, пустопорожній балаканині або банальному піарі.

Нам усім ще потрібно чогось вчитися. Вчитися бути відповідальним, не бути байдужим, відстоювати свої переконання,  не стояти осторонь, допомагати, співпереживати, опановувати щось нове… Найголовніше — вчитися вчитися. Навчитися змінювати себе. Якщо хочемо, щоб наша країна змінилася. 


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.