НАЙКРАЩІ В УКРАЇНІ РОБОТИ… «НАРОДИЛИСЯ» В ТЕРНОПОЛІ!

Днями в Комсомольську Полтавської області відбувся фестиваль робототехніки “FERREXPO ROBOT FEST 2015”. Взяти участь у змаганнях приїхали представники з Тернополя, Донецька, Кіровограда, Дніпропетровська, Вінниці, Кременчука, Комсомольська та Києва.

 Півтисячі гостей зібралися подивитися на роботів. На першому поверсі Палацу культури і творчості їх чекали три зони активності – біля входу можна було зробити «селфі з найбільшим роботом на виставці», якого створив і привіз із Києва головний суддя змагань. Висота робота – близько метра. Друга зона активності – можливість взяти участь у спеціальній вікторині про роботів і робототехніку «Привіт, роботе!». Третя зона активності – це можливість показати свої лего-конструкції і отримати за це приз.

 Змагання відбувалися у двох категоріях – автономні роботи і керовані роботи.  Дві тернопільські команди – “MaxWell” та “Creativ” – стали переможцями всеукраїнського фестивалю робототехніки.  Вихованці тернопільської студії “Винахідник” взяли два перші місця і гран-прі. За друге місце тернополяни отримали планшет, за перше – ноутбук. Команда, яка взяла гран-прі, отримала набір для створення лего-робота.

Як розповіли учасники змагань, створювати таких роботів – заняття недешеве. За словами 14-річного учасника Вані, на створення одного робота в середньому необхідно 8 000 гривень.

У категорії трійка переможців має такий вигляд:

1 місце: команда “Sokrat”, м. Вінниця

2 місце: команда “#RoboClub”, м. Донецьк

3 місце: команда “Mario”, м. Вінниця

У категорії перемогли:

1 місце: команда “MaxWell”, м. Тернопіль

2 місце: команда “Creativ”, м. Тернопіль

3 місце: команда “Експромт2″, м. Добровеличківка

Між переможцями в обох категоріях  “Автономні роботи”  та “Керовані роботи”  було визначено найсильнішого. Гран-прі фестивалю виборола команда “MaxWell” з м. Тернополя

У номінації “Найоригінальніший робот” було відзначено роботу Віталія Романа.


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...