Я Б В ПОЛІЦІЮ ПІШОВ… АЛЕ ЧЕРГА ЗАВЕЛИКА!

З 14 жовтня в Тернополі стартував набір в патрульну службу поліції.

 У перший же день набору до нової патрульної поліції заяви подали понад 1000 кандидатів.

За даними прес-служби УМВС України в Тернопільській області, у перший день набору понад 490 молодих людей прийшли до приймальної комісії подавати документи. Ще 569 кандидатів подали заяви в онлайн-режимі. Наголошується, що серед кандидатів вже 125 дівчат.

Охочих заповнити і подати анкети чимало. Лише за дві години прийому зголосилося близько двох сотень людей. Серед них як чоловіки, так і жінки.

 Щоб  вступити у нову поліцію в Тернополі кандидати їдуть з  Чорткова, Бережан, Кременця та інших районних міст області. Люди переконані, що зможуть змінити своє життя та змінити щось у державі.

Серед тих, хто прагне змін в правоохоронній системі – житель Бережанщини Михайло Багрій. Молодий чоловік працевлаштований – обіймає посаду в райдержадміністрації. Пробував свої сили у столиці, коли там стартував набір до нової служби, проте згодом вирішив бути ближче до рідного дому і став одним з перших кандидатів у Тернополі.

Сільський голова Богдан Мацала з села Гайворонка, що на Теребовлящині, подав заяву на вступ до нової поліції. Чоловік переконаний, що за новими полісменами майбутнє.

- Пішов у нову поліцію, щоб щось поміняти в собі, а також в нашій державі. Раніше не працював у правоохоронних органах, проте бажання є досить велике, – розповів ДОБІ Богдан Мацала. – Маю надію, що пройду в склад нової поліції, принаймні буду над цим працювати.

Нагадаємо, що у нову патрульну поліцію планують набрати 200 працівників. Усіх їх, кажуть представники міністерства внутрішніх справ,одягнуть та забезпечать спецобладнанням. Кошти на це виділяються з державного бюджету та надходять від іноземних партнерів. Набір триватиме до 4 листопада.


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...