ОХОЧІ ПРАЦЮВАТИ Є. РОБОТИ НЕМАЄ…

На  Тернопільщині на одне вільне робоче місце претендує до 20 осіб

 Кількість вакансій останнім часом значно зменшилася. На одне вільне робоче місце претендує як мінімум п’ять безробітних. В окремих районах у черзі на вакансію – двадцять осіб.

РоботаТенденції на ринку праці Тернопільщини невтішні. Кількість вакансій меншає. Роботодавці скорочують штат.

«Загалом в області наразі є відкрито 1900 вакансій. Потребують робітників переважно малі та середні підприємства. Щодо заробітної плати, яку пропонують, то вона невисока – до двох тисяч гривень. Вакансії, де пропонують низьку зарплату великий період часу залишаються відкритими. Найбільше безробітних у Підволочиському, Козівському, Зборівському, Шумському районах. У цих районах на одне робоче місце претендує до двадцяти людей», – розповіла перший заступник директора Тернопільського обласного центру зайнятості Олександра Островська.

За інформацією управління статистики, середня заробітна плата в області сягає трьох тисяч гривень. Проте реальні доходи громадян, поряд з номінальними, значно нижчі.

 


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...