НА БЕРЕЖАНЩИНІ ЗЛОДІЙ ВКРАВ БIЛЬШE ДECЯТИ ДИТЯЧИХ КOЛЯCOК

  Вибитi двepi квapтиpи тa вiдcyтнicть тoвapy бiльшe нiж нa 10 тиcяч гpивeнь виявив пpивaтний пiдпpиємeць з Бepeжaн. Вжe чepeз дeнь мicцeвi пpaвooхopoнцi вcтaнoвили ocoбy злoдiя i вилyчили y ньoгo кpaдeнe.

38-piчний бepeжaнeць зaймaєтьcя пpoдaжeм дитячих вiзoчкiв. Тoвap збepiгaє y нeжилiй квapтиpi.

Внoчi кpaдiй, який мeшкaє y cyciдньoмy бyдинкy, вибив вхiднi двepi cклaдy тa пepeнic бiльшe дecяти кoляcoк дo влacнoгo пoмeшкaння.

Збyти тoвap злoдiй нe вcтиг, бo вжe чepeз дeнь дo ньoгo нaвiдaлиcя мiлiцioнepи.

Злoвмиcникy пpaвooхopoнцi iнкpимiнyють чacтинy 3 cтaттi 185 Кpимiнaльнoгo кoдeкcy Укpaїни – кpaдiжкa, пoєднaнa з пpoникнeнням y житлo, iншe пpимiщeння чи cхoвищe.

 На Кременеччині чоловік зібрав 6 тонн цукрових буряків. З чужого поля! Міліціонери на гарячому спіймали 38-річного жителя села Кімната. Чоловік намагався вивезти з чужого поля понад шість тонн цукрових буряків. Про це повідомляють у секторі зв’язку з громадськістю УМВС в Тернопільській області.

Сільськогосподарське підприємство з Рівненщини орендує у селі Кімната Кременецького району землі. На них цьогоріч вирощували цукрові буряки. Проте, коли прийшов час збирати урожай, окрім орендаторів  на урожай поклав око й місцевий житель.

Чоловік ретельно спланував крадіжку. У лісі, неподалік кагатів з буряками, залишив власну вантажівку, а за коренеплодами тихо під‘їжджав підводою. Декілька вилазок і кузов КамАЗа був повний.  Планував крадене обміняти на цукор, та крадія помітили охоронці. Вони й повідомили міліціонерів.

Зловмисника взяли на гарячому. Автомобіль вилучили та помістили на арешт майданчик. Крадене повернули власникам.


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...