ЮНКА «ЗДАЛА» ВІТЧИМА МІЛІЦІЇ

Під час виїзду на виклик група затримання Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області припинила сімейний конфлікт та вилучила у 36-річного чоловіка розкладний ніж.

На лінію «102» зателефонувала схвильована дівчина і попросила вжити заходів щодо її вітчима, який влаштував скандал та погрожував її матері фізичною розправою.

Держохоронці виїхали за вказаною адресою. Вже у під’їзді на них чекала заявниця. А у квартирі, нічого не підозрюючи, чоловік напідпитку продовжував погрожувати жінці ножем. Оперативними та професійними діями наряду групи затримання ДСО, ніж було вилучено, а дебошира доправлено до Тернопільського відділу міліції.

З’ясувавши усі обставини, правоохоронці дізнались, що чоловік вже не вперше зганяє лють на жінці, проте цього разу донька вирішила поставити крапку на постійних проявах домашнього насильства з боку вітчима.


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.