П’ЯНИЙ ВОДІЙ ВЧИНИВ АВАРІЮ. А СВІДКИ — САМОСУД НАД НИМ

Нещодавно на проспекті Злуки трапилась ДТП.

Як розповіли очевидці правоохоронцям, винуватцем аварії став водій мікроавтобуса “Рено Трафік”, який, виїхавши на зустрічну смугу, зіткнувся із “Жигулями”. Усе б нічого, запевняють городяни, якби кермувальник не здавався п’яним й опісля спричиненого усім своїм виглядом не показував, що вийде сухим із води. Тож по прибутті правоохоронців люди почали бити на сполох, повідомляє ІНТБ.

“Була конфліктна ситуація з людьми, які були переконанні у тому, що десь хтось хоче прикрити цього чоловіка.  Він стверджує, що за кермом автомобіля не сидів, але будуть проведені слідчі дії. Зараз огляд місця події проводиться, і ми дізнаємося, хто сидів за кермом, і об’єктивно це все встановимо”, – розповів начальник УМВС в області Олександр Богомол. Чи був кермувальник у стані сп’яніння, з’ясовують правоохоронці. Опісля аварії вони примусово доправили чоловіка у лікарню для перевірки на вміст алкоголю. Щодо водія “Жигулів”, то він сьогодні перебуває у лікарні. Медики діагностувати у нього черепно-мозкову травму, струс головного мозку та забій грудної клітки.


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.