ДІДУСЬ «РЯТУВАВ» ОНУКА… А ПОЗБУВСЯ ВСІХ ЗАОЩАДЖЕНЬ!

Незважаючи на численні застереження, як не потрапити у пастку мобільних шахраїв, жителі краю продовжують віддавати чималі кошти аферистам.

Схеми і сценарії можуть бути різними, але мета завжди одна – виманити гроші. Найчастіше, як свідчить статистика, шахраям вдається обдурити пенсіонерів та людей похилого віку. Старенькі готові віддати останнє, аби допомогти своїм рідним.

В чергову пасту аферистів потрапив і 75-річний мешканець обласного центру. Зловмисники видурили у пенсіонера усі його заощадження.

Тривожний дзвінок пролунав у квартирі потерпілого близько 22 години. Дідусь підняв слухавку, і почув, як йому здалося у той момент, голос онука. Той повідомив, що збив дитину і потрібно 3 тисячі доларів.

- Та таких грошей у мене зроду не було, – розповідає тернополянин. Тому й сказав, що маю лише дві тисячі гривень та двісті канадських доларів.

До телефонної розмови приєднався інший незнайомець, представившись працівником міліції. Він сказав приготувати готівку, за якою приїде водій.

 - Мене немов зачарували , – пригадує дідусь. – Навіть не додумався самому зателефонувати до онука. Не насторожив і той факт, що він спитався, де я зараз знаходжуся адже телефонував мені додому. Я одразу назвав адресу і став чекати працівника міліції.

До чоловіка приїхав молодик у шкірянці та кепці. Гроші потерпілий передавав у під’їзді.

Пенсіонер повернувся до квартири і лише тоді вирішив подзвонити до онука. Той, як з’ясувалося, спав удома. Зрозумівши, що його обдурили, чоловік набрав номер 102.

За фактом шахрайства відкрито кримінальне провадження. Правоохоронці розшукують зловмисників. Однак розкрити такі злочини вкрай важко. Шахраї – добрі психологи. Їм важливо застати свою жертву зненацька, не дати їй можливості перевірити інформацію і виманити якнайбільше грошей. Якщо ви все-ж-таки стали жертвою шахраїв через власну необачність, негайно звертайтеся до міліції.


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…