УБИВ, БО… РЕВНУВАВ

Вбивством закінчилися п’яні чвари між співжителями із села Шумляни Підгаєцького району. Зі слів підозрюваного, жінка довела його до неконтрольованості, бо добу не з’являлася дома, а тому випив і вирішив її провчити.

Завершилося все трагедією. За попередніми висновками судмедекспертів, потерпіла померла від важкої черепно-мозкової травми із крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку.

Начальник Підгаєцького райвідділу внутрішніх справ Юрій Кунька розповідає, що підозрюваний намагався відвести від себе підозру і приховати сліди злочину: «У помешканні, де лежало тіло жінки, були вибиті вікна. На перший погляд скидалося на пограбування, проте під час ретельного огляду ми помітили затерті сліди крові на килимі. Їх походження підозрюваний, який вже встиг перевдягнутися в чистий одяг, пояснити не міг. Проте згодом таки визнав свою провину, розповівши, що через ревнощі та стан алкогольного сп’яніння не стримував злості, коли лупцював жінку.

До слова, сварки та бійки в цій родині траплялися часто. Що жінка, що чоловік любили прикластися до чарки, а тоді бралися за з’ясування взаємин. Правоохоронцям не раз доводилося втихомирювати дебоширів. Протверезілі вони каялися і обіцяли, що більше подібного не повториться, проте сталося найгірше.

Підозрюваного затримали. Щодо нього розпочато кримінальне провадження за статтею . Досудове розслідування проводять слідчі Підгаєцького райвідділу міліції.


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.