УБИВ, БО… РЕВНУВАВ

Вбивством закінчилися п’яні чвари між співжителями із села Шумляни Підгаєцького району. Зі слів підозрюваного, жінка довела його до неконтрольованості, бо добу не з’являлася дома, а тому випив і вирішив її провчити.

Завершилося все трагедією. За попередніми висновками судмедекспертів, потерпіла померла від важкої черепно-мозкової травми із крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку.

Начальник Підгаєцького райвідділу внутрішніх справ Юрій Кунька розповідає, що підозрюваний намагався відвести від себе підозру і приховати сліди злочину: «У помешканні, де лежало тіло жінки, були вибиті вікна. На перший погляд скидалося на пограбування, проте під час ретельного огляду ми помітили затерті сліди крові на килимі. Їх походження підозрюваний, який вже встиг перевдягнутися в чистий одяг, пояснити не міг. Проте згодом таки визнав свою провину, розповівши, що через ревнощі та стан алкогольного сп’яніння не стримував злості, коли лупцював жінку.

До слова, сварки та бійки в цій родині траплялися часто. Що жінка, що чоловік любили прикластися до чарки, а тоді бралися за з’ясування взаємин. Правоохоронцям не раз доводилося втихомирювати дебоширів. Протверезілі вони каялися і обіцяли, що більше подібного не повториться, проте сталося найгірше.

Підозрюваного затримали. Щодо нього розпочато кримінальне провадження за статтею . Досудове розслідування проводять слідчі Підгаєцького райвідділу міліції.


Повернутися
17.10.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...